Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 760/7900/19
провадження № 61-3439св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що його батьками ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 1953 року, була набута у власність квартира АДРЕСА_1, шляхом сплати пайових внесків у житлово-будівельному кооперативі "Радянська наука" у період з 1967 по 1982 роки, а відтак є їх спільним сумісним майном.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_5 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частини вказаної квартири і спадкоємцями першої черги за законом якої були він і його батько ОСОБА_4 у рівних частинах. Вказував, що він прийняв спадщину, оскільки постійно проживав і був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, разом із батьками.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4, який за життя склав заповіт, згідно з яким усе своє майно у тому числі квартиру АДРЕСА_1 заповів своїй онуці ОСОБА_6, яка претендує на отримання усієї квартири і не визнає його права на 1/4 частини цієї квартири.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_5 він звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном своєї матері ОСОБА_5, а із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в установленому законом порядку і строк після відкриття спадщини він не звертався. Крім того, позивач був обізнаний про отримання батьком ОСОБА_4 спадщини ОСОБА_5 і оформлення ним свідоцтв про право на спадщину за законом на все спадкове майно, однак вказаних дій ОСОБА_4 позивач за його життя не оспорював, що свідчить про визнання ним обставини, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину ОСОБА_5, був його батько. Крім того, позивач з указаним позовом про визнання права власності у порядку спадкування до суду звернувся лише у березні 2019 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні його позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року змінено, виключено посилання суду на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності, як на підставу для відмови у позові.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та необґрунтованими, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року, провадження № 61-13418св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що на момент та після смерті його матері він проживав і був зареєстрований у спірній квартирі, отже фактично вступив в управління спадковим майном. Крім того, неоскарження ним дій батька щодо оформлення права власності на спірну квартиру не позбавляє його права на спадкове майно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 червня 1953 року.
ОСОБА_4 з 1967 року був членом житлово-будівельного кооперативу "Радянська наука", відповідно до ордеру від 04 березня 1967 року отримав квартиру АДРЕСА_1 на трьох осіб: він, дружина ОСОБА_5 і син ОСОБА_1 .
Пайові внески за квартиру ОСОБА_4 виплачено у повному обсязі у 1982 році.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
За заявою ОСОБА_4 від 27 червня 1991 року Першою київською державною нотаріальною контрою була заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_5
27 червня 1991 року ОСОБА_4 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на грошовий вклад та 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться у с. Оленівка Фастівського району Київської області.
09 грудня 1994 року ОСОБА_4 отримав реєстраційне посвідчення про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 09 грудня 1994 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
03 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після своєї матері ОСОБА_5, посилаючись на те, що він прийняв спадщину.
Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т. М. від 03 січня 2019 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спірну квартиру.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.