Постанова
Іменем України
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 311/1964/16
провадження № 61-368св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2019 року у складі судді Нікандрової С. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання дій неправомірними та виселення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання дій неправомірними та виселення.
Позов мотивований тим, що 20 квітня 2006 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ZPDNGK00002142, згідно якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 21 496,00 дол. США на строк до 17 квітня 2026 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 того ж дня уклали договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 80,60 кв. м, житловою площею 45,60 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, однак останній, в порушення умов договору вчасно не сплачує грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору,
у зв`язку з чим рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме: квартиру, загальною площею 80,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі виданого судом виконавчого листа відкрито виконавче провадження.
Згідно довідки про склад сім`ї від 06 червня 2016 року банку стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 . Вказані дії іпотекодавця позивач вважає порушенням умов іпотечного договору, зокрема пункту 17.12 договору іпотеки, згідно якого передбачено право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Банк не надавав своєї згоди на реєстрацію вказаних осіб за адресою предмета іпотеки, у зв`язку з чим вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом його прав та має відбуватись на підставі рішення суду.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати дії ОСОБА_1 щодо реєстрації у предметі іпотеки членів його сім`ї без згоди банку неправомірними і вчиненими з порушенням вимог законодавства та виселити неправомірно зареєстрованих осіб, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, яка є предметом іпотеки, із зняттям цих осіб з реєстраційного обліку в органі МВС України до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку.
У квітні 2017 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", Дніпрорудненського відділення філії Запорізького регіонального управління ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1, третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області в особі Служби у справах дітей, про визнання недійсним пункту іпотечного договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, з квартири (предмет іпотеки), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ПАТ КБ "ПриватБанк", Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", Дніпрорудненського відділення філії Запорізького регіонального управління ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1, третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області в особі Служби у справах дітей, про визнання недійсним пункту іпотечного договору відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року в частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" скасовані, справа направлена в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року в частині зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, залишені без змін.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивоване тим, що заявлені позивачем вимоги та обраний спосіб захисту порушених прав не ґрунтуються на законі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Василівського районного суду Запорізької області.
13 серпня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували місце проживання дітей іпотекодавця на час укладання кредитного і іпотечного договорів, а також не встановили, чи належать відповідачі до категорії громадян, яким при виселенні обов`язково повинно бути надане інше житло.
Відзив на касаційну скаргу
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 20 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPDNGK00002142.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 18 000,00 дол. США, а також у розмірі 3 496,00 дол. США на сплату страхових платежів до 17 квітня 2026 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 квітня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 80,60 кв. м, житловою площею 45,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року у справі № 2-16/10 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Бесараб А. О., рада з опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Запорізької області, Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації, сектор групи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Василівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області, ГУ МВС України в Запорізькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 20 квітня 2006 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2006 року № ZPDNGK00002142, а саме: квартиру, загальною площею 80,60 кв. м, житловою площею 45,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаної квартири банком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. Встановлено початкову ціну реалізації ПАТ КБ "ПриватБанк" вказаної квартири в розмірі не менше ринкової вартості. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").