Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 408/2304/17-ц
провадження № 61-37915 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року у складі судді Цимбал Ю. Ю. та постанову апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Дронської І. О., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит", 20 березня 2017 року був звільнений відповідачем з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, однак, всупереч вимог статті 116 КЗпП України ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не провело із ним повного розрахунку в день звільнення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за березень 2017 року в сумі 7 343,14 грн, компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 24 232,36 грн, 33 044,13 грн вихідної допомоги та компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед позивачем за заробітною платою за березень 2017 року, також не доведено матеріалами справи наявність вини ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи.
Суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 20 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено безе задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та його працівниками, зокрема, позивачем ОСОБА_1 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" об`єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 408/2304/17-ц із Біловодського районного суду Луганської області.
У листопаді 2018 року справа надійшла до ВерховногоСуду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що право на оплату працю є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України,тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю.
Суди не надали правової оцінки діям відповідача, що полягали у приховуванні доказів та ухиленні від встановлення всіх обставин справи, оскільки відповідно до вимог статті 93 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оплату праці" данні первинного та бухгалтерського обліку обліковуються та зберігаються у відповідача.
Встановивши факт непереборної сили, втрати контролю і доступу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" до своїх виробничих потужностей та іншого майна, починаючи з 13 березня 2017 року, та неможливості відповідача виконати свої обов`язки перед працівниками, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Посилання судами на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 є необгрунтованими, оскільки за його змістом не встановлено та не може бути встановлено звільнення від обов`язку виконання відповідачем зобов`язань щодо нарахування та сплати заробітної плати та інших платежів перед звільненим працівником у березні 2017 року. Вчинення правопорушення стосовно ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не звільняє його від виконання обов`язку щодо належного розрахунку зі звільненими працівниками.
Судом проігноровано можливість визнання та встановлення обставин справи відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України.
Зазначав про зловживання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" своїми процесуальними правами та створенням перешкод у здійсненні судочинства.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими та відповідають вимогам закону та Конституції України. Зазначило, що унеможливлення виконання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" зобов`язань перед ОСОБА_1, передбачених статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, актами тероризму на території Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін трудового договору, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" від відповідальності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".
Місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" та № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями".
Згідно з витягом з кримінального провадження, порушеного 18 березня 2017 року за частиною третьою статті 206 КК України "Протидія законній господарській діяльності", у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління Національної поліції у м. Києві.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних тощо, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, позбавлений можливості користуватися належними грошовими коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, тому уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
20 березня 2017 року трудові відносини з ОСОБА_1 припинені на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу від 20 березня 2017 року № 04-к.
Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області форми ОК-5, заробітна плата ОСОБА_1 з березня 2017 року відповідачем не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.