Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 263/9647/16
провадження № 61-35942 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Крохмальова Лідія Петрівна;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Довженко Валерій Іванович;
треті особи: автогаражний кооператив "Автолюбитель-4", ОСОБА_3 , ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 червня 1991 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який розірвано у лютому 2016 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
За період шлюбу за спільні кошти подружжя придбало майно:
- домоволодіння АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою АДРЕСА_1, площею 0,0414 га, розташовані у садівничому товаристві "Лукомор`є" (далі - СТ "Лукомор`є") у с. Приморське Новоазовського району Донецької області, які придбані на ім`я ОСОБА_2 на підставі біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 07 серпня 1999 року № ОР-462, посвідченого Азовською універсальною товарною біржою. Вказаним договором передбачалось відчуження земельної ділянки разом із будинком, про що є відповідний запис на державному акті на право власності на землю відчужувача ОСОБА_5 ;
- гараж № НОМЕР_1 у автогаражному кооперативі "Автолюбитель-4" (далі - АГК "Автолюбитель-4"), розташований по АДРЕСА_5 придбаний на підставі договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2
- автомобіль NISSAN SANNY, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, придбаний 09 березня 2007 року у ОСОБА_3 на підставі довіреності від 09 березня 2007 року, виданої на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вартістю 35 000 грн, що на час купівлі автомобіля було еквівалентно 7 000 дол. США.
Вказувала, що для сплати повної вартості автомобіля ОСОБА_2 16 лютого 2007 року отримав за місцем роботи у відкритому акціонерному товаристві "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ВАТ "ММК ім. Ілліча") цільову позику у розмірі 25 000 грн, яка протягом 2007-2010 років сплачена за рахунок спільних сімейних коштів подружжя, що підтверджується довідкою кредитора.
Ураховуючи викладене, посилаючись на те, що домовленості щодо поділу майна між сторонами не досягнуто, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 , просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 83 105 грн в рахунок компенсації вартості належної їй 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача на її користь 8 199,50 грн в рахунок компенсації 1/2 частини вартості гаражу № НОМЕР_1 в АГК "Автолюбитель-4", розташованому по АДРЕСА_5 стягнути з відповідача на її користь 12 500 грн, що складає 1/2 частину грошових коштів, сплачених за рахунок спільних коштів подружжя під час перебування у шлюбі, на погашення цільової позики для придбання автомобіля, отриманої ОСОБА_2 16 лютого 2017 року у ВАТ "ММК ім. Ілліча" в розмірі 25 000 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 83 105 грн в рахунок компенсації вартості належної їй 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1, разом із земельною ділянкою.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8 199,50 грн в рахунок компенсації 1/2 частини вартості спільно придбаного під час шлюбу гаражу № НОМЕР_1 в АГК "Автолюбитель-4", розташованому по АДРЕСА_5
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 500 грн, що складає 1/2 частку грошових коштів, сплачених за рахунок спільних коштів подружжя під час шлюбу, на погашення цільової позики для придбання автомобіля, а всього 103 804,50 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний будинок разом із земельною ділянкою, розташовані в СТ "Лукомор`є" у с. Приморське Новоазовського району Донецької області, та гараж № НОМЕР_1 у АГК "Автолюбитель-4", розташований по АДРЕСА_5, є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як такі що придбані в період шлюбу на спільні кошти подружжя, тому позивач має право на грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вказане майно, вартість якого підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2016 року № 21/с та відповідачем не спростована.
Також судом встановлено, що відповідачем за місцем роботи у ПАТ "ММК ім. Ілліча" 08 лютого 2007 року отримана цільова позика у розмірі 25 000 грн на придбання автомобіля. Суду надана нотаріально посвідчена довіреність від 09 березня 2007 року, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 або ОСОБА_1 користуватися, розпоряджатися, (продавати, міняти, здати в оренду, передати у заставу) автомобіль марки NISSAN SANNY, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Посилаючись на те, що сторони у справі повністю виплатили позику у розмірі 25 000 грн в період перебування у шлюбі, проте, відповідач належним чином не оформив право власності на вказаний автомобіль, однак, користується ним з 2007 року, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини сплаченої за рахунок спільних коштів подружжя позики на придбання автомобіля.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Донецької області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко В. І., задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2017 року скасовано.
У задоволення позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоспірний будинок АДРЕСА_3, придбаний ОСОБА_2 у ОСОБА_5 07 серпня 1999 року на підставі біржового контракту (договору купівлі-продажу) № СР-462, за даними БТІ зареєстрований на ім`я ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого його дружина - ОСОБА_4 прийняла спадщину. Вимоги статей 47, 227 ЦК УРСР при укладенні договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки дотримані не були, біржовий контракт не визнавався дійсним у судовому порядку, право власності за відповідачем ОСОБА_2 на спірний будинок та земельну ділянку не зареєстровано, тому відсутні підстави вважати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя.
Позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що отримані відповідачем у ПАТ "ММК ім. Ілліча" 08 лютого 2007 року грошові кошти у розмірі 25 000 грн були використані саме на придбання автомобіля, ураховуючи також той факт, що відповідач вказані обставини не визнавав та зазначав, що ці кошти були використані подружжям на ремонт квартири та відпустку. Судом встановлено, що власником автомобіля марки NISSAN SANNY, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_3, відповідач користувався цим автомобілем на підставі довіреності від 09 березня 2007 року, після спливу строку її дії якої продовжує користуватися автомобілем на підставі технічного паспорту. Тому є помилковими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частки отриманої ОСОБА_2 у ПАТ "ММК ім. Ілліча" позики за придбання вказаного автомобіля.
У матеріалах справи відсутні докази належності відповідачу на праві власності гаража № НОМЕР_1 у АГК "Автолюбитель-4", розташованого по АДРЕСА_5, що також виключає можливість визнання його спільною сумісною власністю подружжя та поділу між сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 263/9647/16-ц Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що є помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна, придбані ним на підставі біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 07 серпня 1999 року. Апеляційний суд не звернув увагу на те, відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Зазначала, що як на момент укладення біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 07 серпня 1999 року, так і на даний час державою на законодавчому рівні визнавався такий договір документом, що посвідчує право власності особи на об`єкт нерухомого майна, придбаний за цим договором. Визнання біржового контракту дійсним у судовому порядку закон не потребує. Відсутність у ОСОБА_2 реєстрації на будинок разом із земельною ділянкою в органах БТІ не впливає на виникнення у нього права власності на спірні об`єкти нерухомості на підставі зареєстрованого на біржі договору купівлі-продажу.
Вважала помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача права власності на гараж у АГК "Автолюбитель-4" та зазначала, що письмова форма договору купівлі-продажу гаража, укладеного між відповідачем та АГК "Автолюбитель-4", сторонами договору додержана, а нотаріальне посвідчення такого договору чинне законодавство не вимагає.
Не погоджуючись з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1/2 частини сплаченої за рахунок спільних коштів подружжя позики на придбання автомобіля, зазначала, що на підставі виданої від 09 березня 2007 року ОСОБА_3 довіреності на ім`я ОСОБА_2 або ОСОБА_1 у їх повне розпорядження перейшов автомобіль NISSAN SANNY, 1993 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість якого становила 35 000 грн, які були сплачені подружжям власнику за придбання вказаного автомобіля.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 01 червня 1991 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який розірвано у лютому 2016 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
07 серпня 1999 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № ОР-462, на підставі якого продавець зобов`язався передати у власність покупця земельну ділянку, загальною площею 414 кв. м, та садовий будинок зі всіма господарськими будівлями, жилою площею 31,3 кв. м, які знаходяться в СТ "Лукомор`є" у с. Приморське Новоазовського району Донецької області (а. с. 12, т. 1).
Доказів належності ОСОБА_2 на праві власності вказаних об`єктів нерухомості матеріали справи не містять.
Постановою правління від 08 лютого 2007 року ВАТ "ММК ім. Ілліча" вирішено видати ОСОБА_2 позику на придбання автотранспорту у розмірі 25 000 грн (а. с. 193, т. 1).
08 лютого 2007 року між ВАТ "ММК ім. Ілліча" та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1224, за умовами якого останній отримав позику у розмірі 25 000 грн для придбання автомобіля зі строком її повернення до 08 лютого 2010 року (а. с. 194-195).
Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що повернення суми позики здійснюватиметься шляхом утримань із заробітної плати позичальника.
ОСОБА_2 зазначав, що отримані кошти за договором позики були використані на ремонт квартири та відпустку.
Докази придбання відповідачем автомобіля та належності йому на праві власності гаража у АГК "Автолюбитель-4" у матеріалах справи відсутні.
1. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.