Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 521/7207/18
провадження № 61-14014 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Шалько Олександра Андріївна;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Биков Дмитро Юрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року у складі судді Граніна В. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що 28 лютого 2014 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб в Єреванському територіальному відділі ЗАЦС (Вірменія).
Під час перебування у шлюбі у них народилась дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що проживання однією сім`єю між сторонами фактично припинено, подальше сумісне життя з відповідачем неможливе. Як причину розпаду сім`ї зазначала на той факт, що у сторін різні погляди на подружнє життя та сім`єю. Крім того позивач стверджувала, що тривалий час не проживає разом з відповідачем, має іншу сім`ю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 в Єреванському територіальному відділі ЗАЦС, актовий запис № 95.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, зареєстрований 28 лютого 2014 року Єреванським територіальним відділом ЗАЦС, актовий запис № 95 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Прізвища сторін після розірвання шлюбу залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 витрати при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС у розмірі 17 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони припинили подружні стосунки, а подальше спільне проживання та збереження сім`ї сторін неможливе, оскільки суперечитиме інтересам позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що судом було вжито заходи щодо примирення подружжя з наданням сторонам строку на примирення до 27 грудня 2018 року, після завершення якого встановлено, що сімейні відносини між сторонами припинені остаточно, подальше сімейне життя чоловіка і дружини та збереження сім`ї є неможливим, шлюб носить формальний характер. Позивач перебуває у відносинах з іншою особою, з якою мешкає разом та фактично має сім`ю, тому збереження даного шлюбу є недоцільним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 521/7207/18 із Малиновського районного суду м. Одеси.
Зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення оспорюваних судових рішень не застосовано норми Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки позивач є громадянкою двох держав (України та Республіки Вірменія), а відповідач є громадянином Республіки Вірменія, у якій і проживає. Отже, правовідносини, що виникли, мають ознаку іноземного елемента.
Оскільки між Республікою Вірменія і Україною немає договору про надання правової допомоги та спірні правовідносини між сторонами обтяжені ознакою "іноземний елемент", то вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до спеціального закону - Закону України "Про міжнародне приватне право", з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Суди не звернули уваги, що згідно зі статтею 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.
Між сторонами немає жодних розбіжностей щодо останнього місця проживання подружжя - Республіки Вірменія. Суди не з`ясували та не дослідили право, що підлягає застосуванню під час розгляду питання про розірвання шлюбу.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання з нею чи перебування на її утриманні малолітньої дитини, що надавало б позивачу право на вибір підсудності справи про розірвання шлюбу у відповідності до вимог статті 28 ЦПК України. Зазначав, що суд першої інстанції у зв`язку із цими обставинами мав би залишити позовну заяву без руху відповідно до частин першої-другої статті 185 України.
Суд апеляційної інстанції не врахував наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених у частині першій статті 377 ЦПК України.
Суди не взяли до уваги Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, якою врегульовано питання про порядок повідомлення про порушену справу, час і місце судового розгляду та вручення документів громадянам однієї з держав - учасниць Конвенції, які проживають на її території, чим порушили право відповідача на подання зустрічного позову та апеляційної скарги щодо порушення правил підсудності.
Суди обмежили відповідача у реалізації права на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), чим допустили порушення норм процесуального закону.
Судами безпідставно стягнуто державне мито за оформлення реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Шалько О. А., у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Єреванським територіальним відділом ЗАЦС зроблено актовий запис за № 95, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
В період шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про надання строку на примирення з метою збереження сім`ї.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2018 року зупинено провадження у справі до 27 грудня 2018 року для надання сторонам строку для примирення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.