Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 530/357/17
провадження № 61-1086 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне підприємство "Агроекологія";
третя особа - відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Агроекологія" на заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року у складі судді Должко С. Р. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Агроекологія" (далі - ПП "Агроекологія"), третя особа - відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, про визнання правочину недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 051857, виданого Ставківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 18 грудня 2001 року, він є власником земельної ділянки, площею 4,59 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
Зазначав, що у 2002 році між ним та ПП "Агроекологія" було укладено договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки строком на 6 років.
У 2008 році йому стало відомо про те, що вказаний договір оренди був продовжений без його відома, оскільки жодних документів він не підписував, проте, вважав, що договір продовжено на той самий строк, тобто на 6 років, і на тих самих умовах, тому проти нього не заперечував.
Вказував, що у 2016 році він звернувся до відповідача з пропозицією збільшити розмір орендної плати, але йому було відмовлено. Тоді він звернувся до відповідача з проханням розірвати договір, у чому йому також було відмовлено з посиланням на те, що між ним та що ПП "Агроекологія" 16 січня 2008 року укладено договір оренди землі.
Ураховуючи те, що договір у 2008 році він не підписував, попросив надати йому екземпляр договору.
Ознайомившись із оспорюваним договором та не погоджуючись з його умовами, а також посилаючись на те, що він укладений без його згоди та із підробленням його підпису, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ним та ПП "Агроекологія" в особі директора ОСОБА_2, зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської районної філії державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України" 22 квітня 2010 року за № 041055500963.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Агроекологія" в особі директора ОСОБА_2, який зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської районної філії державного підприємства "Центру ДЗК при Держкомземі України" 22 квітня 2010 року за № 041055500963.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки оспорюваний договір оренди землі підписано від імені позивача невідомою особою, яка не мала на те жодних повноважень, що не може свідчити про його схвалення позивачем, а тому є підставою для визнання такого договору недійсним. При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано висновок експерта від 16 листопада 2016 року № 2028 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 серпня 2016 року за № 12016170170000301, відповідно до якого підпис у графі "Орендодавець", що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Оскільки про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди землі, позивач дізнався лише у 2016 році, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, звернувшись до суду з позовом у березні 2017 року ОСОБА_1 діяв в межах строку позовної давності.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року заяву представника ПП "Агроекологія" - Мельникова Д. О. про перегляд заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року залишено без задоволення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПП "Агроекологія" відхилено.
Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що оспорюваний договір від 16 січня 2008 року позивач не підписував, тому в силу статей 203, 215 ЦК України правочин є недійсним, оскільки були відсутніми воля та волевиявлення ОСОБА_1 на його укладення, а укладання правочину від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.
Судом першої інстанції правильно взято до уваги висновок експерта від 16 листопада 2016 року № 2028, а та обставина, що експертне дослідження проведено по кримінальному провадженню, не ставить під сумнів належність та допустимість вказаного письмового доказу.Рецензія на вказаний висновок експерта складена 11 грудня 2017 року вже після ухвалення рішення судом першої інстанції 18 серпня 2017 року та подана відповідачем із порушенням строків подання доказів (стаття 131 ЦПК України). Недоліки, які в ній зазначені, не дають підстав не брати висновок експерта від 16 листопада 2016 року № 2028 до уваги. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо призначення експертизи у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ПП "Агроекологія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 530/357/17 із Зіньківського районного суду Полтавської області.
Зупинено дію заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2017 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2017 року до закінчення їх перегляду в суді касаційної інстанції.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Заявник зазначав, що висновки судів щодо недійсності оспорюваного договору оренди землі від 16 січня 2008 року ґрунтуються на висновку експерта у кримінальному провадженні № 12016170170000301, яке на даний час закрито у зв`язку з відсутністю події злочину, що виключає будь-які ознаки протиправності в діях відповідача та його посадових осіб при укладанні оспорюваного правочину. Відповідно до рецензії, складеної 11 грудня 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива", судово-почеркознавча експертиза проведена неповно та необ`єктивно, а зроблені у результаті дослідження висновки від 16 листопада 2016 року № 2028 є недостатньо обґрунтованими, що свідчить про невідповідність вказаного доказу вимогам належності да достатності доказів. Судами не враховано, що на виконання оспорюваного договору оренди землі між сторонами укладались додаткові угоди від 02 січня 2013 року та від 13 липня 2016 року щодо умов орендної плати, з якими позивач погоджувався, підписуючи ці угоди, що свідчить про відсутність порушення прав позивача у розумінні статті 16 ЦК України та виключає наявність спору. Також заявник вважав, що позивачем пропущено встановлений статтею 257 ЦК України строк та судами попередніх інстанцій помилково визначено момент перебігу позовної давності з моменту, коли позивач дізнався про наявність оспорюваного договору, а саме у 2016 році, оскільки, на думку ПП "Агроекологія" моментом перебігу такого строку є дата реєстрації спірного договору оренди землі - 22 квітня 2010 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,59 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 051857 (а. с. 13, т. 1).
Згідно договору оренди землі від 16 січня 2008 року він укладений між ОСОБА_1 та ПП "Агроекологія" в особі директора ОСОБА_2, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 4,59 га, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а. с. 8-9, т. 1).
Вказаний договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської районної філії державного підприємства "Центру ДЗК при Держкомземі України" 22 квітня 2010 року за № 041055500963.
Відповідно до пункту 8 вказаного договору він укладений на 25 років.
У висновку експерта від 16 листопада 2016 року № 2028 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 серпня 2016 року за № 12016170170000301 щодо обставин справи зазначено, що 02 серпня 2016 року до Зіньківського відділу поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 з приводу того, що невідома особа підробила його підпис у договорі оренди земельної ділянки від 2008 року, укладеного із ПП "Агроекологія". У висновку вказано, що підпис у графі "орендодавець", що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 14, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПП "Агроекологія" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.