Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 628/3517/15-ц
провадження № 61-42719св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши його, до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 лютого 1993 року по 16 липня 2012 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого за спільні кошти ними було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1 та придбано автомобіль марки "Opel", модель "Astra", 2006 року випуску.
Оскільки право власності на вказане нерухоме майно належить ОСОБА_2, а автомобіль 09 червня 2012 року знято відповідачем з реєстрації в органах ДАІ, а 12 червня цього ж року без її згоди відчужено за договором купівлі-продажу іншій особі, то просить суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини зазначеного автомобіля в розмірі
82 500,00 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив застосувати строки позовної давності.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, розташованого за вказаною адресою. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "Opel", модель "Astra,
2006 року випуску в розмірі 82 500,00 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що спірні житловий будинок та автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, частки в якому чоловіка та жінки є рівними, але оскільки відповідач розпорядився автомобілем на власний розсуд без письмової згоди ОСОБА_1, то вона має право на отримання грошової компенсації вартості 1/2 спірного транспортного засобу, визначеної на момент розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції вважав, що відповідно до постанови ПленумуВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (далі - постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 07 лютого 2014 року № 5) правила про позовну давність на позови визнання права власності не поширюється, тому ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом в межах позовної давності.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 31 березня 2016 року в частині визначення розміру компенсації вартості автомобіля, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "Opel", модель "Astra, в розмірі
21 510,72 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, але оскільки ОСОБА_2 продав указаний автомобіль за 43 021,44 грн, то на користь позивача слід стягнути відповідну компенсацію в розмірі 21 510,72 грн.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до цього суду.
Передаючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, оскільки спірне майно набуте подружжям за час шлюбу, а відповідач не довів, що воно були придбане за кошти, які належали йому особисто. Проте, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги, у якій відповідач указав, що позивач звернулася до суду після спливу позовної давності, про що він подав заяву до суду першої інстанції, та не дав правової оцінки доказам на їх підтвердження й не навів в ухвалі мотивів їх відхилення. Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року в справі № 6-617цс17 та 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17.
Повторний апеляційний перегляд справи
Постановою апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 31 березня 2016 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності відмовлено.
Вирішено питання щодо про розподіл судових витрат
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого завлено відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 серпня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд до цього суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов?язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв?язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом. Щодо стягнення грошової компенсації, заявниця вказує, що апеляційним судом не вказано жодного обґрунтування стосовно часу, з якого вона довідалася та могла довідатися про порушення свого права щодо вказаних вимог.
Доводи інших учасників справи
09 листопада 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Куп?янського міськрайонного суду Харківської області.
У жовтні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
з 09 лютого 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Куп?янського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2012 року.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони за спільні кошти побудовали житловий будинок АДРЕСА_1 та придбали автомобіль марки "Opel", модель "Astra",
2006 року виробництва.
Таким чином, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Opel", модель "Astra", 2006 року випуску набуте сторонами за час шлюбу, що ними не заперечується.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказане майно є об`єктом особистої власності, відповідач не надав.
09 червня 2012 року відповідач зняв спірний автомобіль з реєстраційного обліку, а 12 червня цього ж року - відчужив за договором купівлі-продажу іншій особі.