Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 753/21388/15
провадження № 61-1950св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каркаспрофіль", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каркаспрофіль", про стягнення заборгованості за кредитом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каркаспрофіль", ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст первісного та зустрічного позовів
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - ПАТ "ПроКредит Банк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача як поручителя на свою користь заборгованість за договором про надання овердрафту від 28 серпня 2014 року № 115.44732 (далі - договір № 115.44732) у розмірі 177 233,61 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 28 серпня 2014 року між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю "Каркаспрофіль" (далі - ТОВ "Каркаспрофіль", товариство) укладено договір № 115.44732, за умовами якого товариству надано кредит у розмірі 150 000,00 грн зі сплатою 25,43 % річних, терміном на 24 місяці. Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 285578-ДП4, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.
Оскільки ТОВ "Каркаспрофіль" взятих на себе зобов`язань належним чином не виконувало, утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитними коштами та пені становить 177 233,61 грн.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4 припиненим відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що умовами договору № 115.44732 передбачено, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 24 % річних, а в розрахунку заборгованості за кредитом такий розмір встановлено 25,43 % річних.
Посилаючись на те, що процентна ставка за основним зобов`язанням, за виконання умов якого він поручився, була збільшена без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності як поручителя, просив визнати договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4 припиненим відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Крім того, посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку пред`явлення до нього як поручителя вимоги від дня настання строку виконання основного зобов`язання, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України також свідчить про припинення поруки.
Справу розглядали суди неодноразово.
Короткий зміст ухвалених у справі рішень
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 29 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ "ПроКредит Банк" відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4, укладений між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1, припиненим. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що зміна умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника, зокрема підвищення процентної ставки, відбулася без згоди поручителя, що є підставою для припинення поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Підстави вважати, що порука є припиненою згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, відповідач не довів.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 05 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні первісного позову банку до поручителя та задоволенні зустрічного позову про припинення поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, доводи апеляційної скарги не підтверджені належними і допустимими доказами та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Верховний Суд постановою від 25 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в договорі поруки сторони погодили можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням (змінювана процентна ставка) без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що мало місце збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_1, у зв`язку з чим порука є припиненою відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, є передчасними.
Київський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2019 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов ПАТ "ПроКредит Банк" задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 177 233,61 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред`явивши 30 жовтня 2015 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1052 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання і повинен був пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців із цієї дати, що і було зробив 10 листопада 2015 року.Висновок суду першої інстанції про те, що мало місце збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_1, у зв`язку з чим порука є припиненою відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, є хибним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 22 січня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для припинення поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є помилковим, оскільки вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим поруку за договором не можна вважати припиненою в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги щодо виконання відповідної частини зобов`язань.
За договором про надання овердрафту № 115.44732, строк дії якого визначено до 29 серпня 2016 року, порука ОСОБА_1 припинилася в частині зобов`язань, які виникли до квітня 2016 року (за шість місяців до часу подання позову), в іншій частині порука не припинилася.
Належних та допустимих доказів пред`явлення вимоги до поручителя у встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов`язання за кожним місяцем користування овердрафтом банк не надав, доказів направлення у встановлений законом строк поручителю вимог, на які посилається банк, матеріали справи не містять.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.
24 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.