Постанова
Іменем України
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 331/5971/18
провадження № 61-2215св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20 вересня 2019 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, у якому просила припинити незаконні дії ОСОБА_2 щодо перешкоджання їй в доступі до земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1, та усунути їй перешкоди в оформленні права власності на зазначену земельну ділянку, що вчиняє ОСОБА_2, шляхом зобов`язання відповідача не чинити їй перешкоди та припинити будь-які дії щодо перешкоджання їй у доступі до земельної ділянки (можливості потрапити на вказану земельну ділянку як самостійно, так і разом з працівниками відповідних організацій, що здійснюють роботи з кадастрової зйомки, геодезії, оформлення/виготовлення документації щодо оформлення права власності на земельну ділянку), що розташована на АДРЕСА_1, площею 0,0600 га, межі якої визначено згідно з планом земельної ділянки та ситуативною схемою земельної ділянки, розробленою Комунальним підприємством "Градпроект" 05 лютого 2018 року (межі земельної ділянки позначено синім кольором); зобов`язати відповідача прибрати металевий причіп, встановлений біля металевого паркану, яким огороджена ця земельна ділянка; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що у 2008 році вона збудувала житловий будинок на земельній ділянці біля ділянки АДРЕСА_1, а в 2017 році мансарду. Згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 24 листопада 2017 року розташування житлового будинку на земельній ділянці біля ділянки АДРЕСА_1 відповідає чинному генеральному плану міста Запоріжжя. Проте реалізувати своє право щодо оформлення документів для подальшого розгляду компетентними органами питання щодо передання їй у власність земельної ділянки вона не має можливості, оскільки ОСОБА_2 у червні 2018 року на земельній ділянці, якою вона фактично користувалася, заварив ворота залізними листами, поставив металевий великогабаритний причіп, чим повністю закрив їй доступ до ділянки. На виконання укладеної між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівельний центр" (далі - ТОВ "Компанія "ЗКПБЦ") 22 вересня 2018 року заяви-замовлення представники ТОВ "Компанія "ЗКПБЦ" прибули на земельну ділянку біля ділянки № 96 для проведення робіт з геодезичної зйомки, однак ОСОБА_2 перешкоджав проведенню цих робіт. В руках у нього знаходився дерев`яний брус, яким він розбив геодезичний прилад, зламав їй руку та наніс тілесні ушкодження її дочці. Посилаючись на те, що відповідач вчиняє дії, які порушують її право на оформлення речових прав на будинок та земельну ділянку, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя рішенням від 20 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю позовних вимог, оскільки відсутні порушене суб`єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес ОСОБА_1, на захист якого подано позов.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Запорізький апеляційний суд постановою від 24 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18 лютого 2020 року, рішенняЖовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20 вересня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав унаслідок дій ОСОБА_3, оскільки таке право виникає лише після визнання права власності на земельну ділянку відповідно до вимог закону. Водночас, матеріалами справи не підтверджено право власності чи право користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що жоден компетентний орган не відмовив ОСОБА_1 у можливості здійснити дії з метою оформлення права власності, що включають і попередній збір документів (враховуючи специфіку місцевості, де розташована земельна ділянка). Суди не звернули уваги на те, що предметом позову у цій справі є не вимога про захист будь-яких речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку), оскільки вона звернулася з позовом про припинення дії, яка порушує право, гарантоване Конституцією та законами України, на набуття у власність або користування земельної ділянки у встановленому законом порядку. Її право порушене тим, що ОСОБА_2, який не має жодних прав на земельну ділянку, навколо якої виник спір у цій справі, незаконно огородив її, закрив до неї доступ як позивачці, так і працівникам фірми, яка мала провести роботи з геодезії, у зв`язку з чим вона не може продовжити процес збору документів для подальшого вирішення компетентними органами питання щодо оформлення прав на земельну ділянку. Також касаційна скарга містить доводи про те, що місцевий суд безпідставно стягнув з неї витрати на правничу допомогу.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки не отримала державний акт на право власності; право власності не зареєстроване за нею в установленому порядку, земельна ділянка не сформована, позивачка не погодила межі земельної ділянки з іншими землекористувачами, не визначила площу земельної ділянки, не зазначила у позові, на яких підставах взагалі користується (володіє) земельною ділянкою. Крім того, рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Запорізька міська рада не приймала, тобто позивачка самовільно захопила земельну ділянку.
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 лютого 2020 року справа № 331/5971/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 листопада 2011 року № 472 затверджено план заходів щодо оформлення житлової забудови на АДРЕСА_1 .
Листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 21 грудня 2017 року № М-1059 на звернення ОСОБА_1 з приводу оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1, роз`яснено, що розгляд питання оформлення неюземельної ділянки можливий після визнання права власності на об`єкти, які розташовані на цій земельній ділянці.
З листа департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 24 листопада 2017 року № М-1690 встановлено, що розташування житлового будинку на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_1 відповідає чинному генеральному плану міста Запоріжжя.
На замовленням ОСОБА_1 . Комунальне підприємство "Градпроект" виготовило ситуаційну схему земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
13 вересня 2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Компанія "ЗКПБЦ" була укладена заява-замовлення з надання послуг з геодезичної зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
З акта ТОВ "Компанія "ЗКПБЦ" встановлено, що 22 вересня 2018 року о 08 год 00 хв представники товариства прибули на цю земельну ділянку для проведення робіт з геодезичної зйомки та почали виконання замовлення. Проте виконати роботи представники вказаної фірми не змогли, оскільки в робочий процес втрутився ОСОБА_2, який почав перешкоджати проведенню робіт та знаходженню людей на вказаній земельній ділянці.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що фундамент під житловий будинок літ. В за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належав ОСОБА_2 на підставі рішення Третейського суду АD HOC від 31 жовтня 2008 року у справі 23/2008.
Це рішення Третейського суду скасовано ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року. Постановою Верховного Суду від 20 червня 2019 року ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишено без змін.
З листа управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 05 жовтня 2018 року № С-1456 встановлено, що рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 не приймала.
Крім того, встановлено, що будинок біля ділянки АДРЕСА_1 зруйновано, і з цього приводу триває досудове розслідування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга надійшла до Верховного Суду до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.