Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 489/4287/17
провадження № 61-15388св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Садово-виноградарське товариство "Схід",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності, а саме: визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль марки ВАЗ, модель 2109 9420, VIN, код НОМЕР_1 , 2008 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_2, та припинити за відповідачем право спільної сумісної власності на цей автомобіль; визнати за відповідачем право особистої приватної власності на автомобіль марки ВАЗ, модель 2102, 1976 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_3, та припинити за нею право спільної сумісної власності за вказаний автомобіль; а також визнати за нею право власності на Ѕ частину садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 23 грудня 2005 року до 11 жовтня 2016 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
За час шлюбу ними були придбані два транспортні засоби: марки ВАЗ, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, та марки ВАЗ, 1976 року випуску, державний номер НОМЕР_3, які належать їм на праві спільної сумісної власності.
Окрім цього зазначала, що під час шлюбу в березні 2007 року відповідач зареєстрував право власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, який також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 березня 2019 року позов задоволено.
Визнано автомобілі марки ВАЗ, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, та марки ВАЗ, 1976 року випуску, державний номер НОМЕР_3, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, а за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ВАЗ, 1976 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частку садового будинку АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що вищевказане майно було набуто подружжям у власність у період шлюбу, а тому підлягає поділу між ними шляхом визнання права власності за кожним з подружжя на один з автомобілів і по Ѕ частці на садовий будинок.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ВАЗ, 1976 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У задоволенні позовних вимог про поділ садового будинку відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення учасників справи, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги в частині поділу транспортних засобів, апеляційний суд виходив з того, що факт їх придбання сторонами під час шлюбу за спільні кошти подружжя підтверджений належними доказами і проти запропонованого позивачем варіанту їх поділу відповідач не заперечував.
Разом з тим, установивши, що спірний садовий будинок, який побудований ще у 1982 році, був придбаний відповідачем до реєстрації шлюбу з позивачем, доказів придбання його за спільні кошти подружжя суду не надано, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 про його поділ.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 березня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою норми частини другої статті 182, частини другої статті 331 ЦК України і помилково вважав, що якщо садовий будинок був побудований у 1982 році, то він є особистою приватною власність відповідача, незважаючи на те, що державна реєстрація права власності на нього здійснена відповідачем під час перебування в шлюбі з нею. До того ж зазначає, що відповідач не довів одноособового придбання будівельних матеріалів для будівництва будинку в 1982 році.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції в частині поділу транспортних засобів, а тому в цій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 вересня 2019 року справа № 489/4287/17 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що з 05 грудня 2005 року до 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
До реєстрації шлюбу 11 жовтня 2003 року відповідач ОСОБА_2, який до 19 жовтня 2005 року мав прізвище ОСОБА_2, у зв`язку з переоформленням на його ім`я земельної ділянки АДРЕСА_1, написав заяву на ім`я правління товариства про прийняття його в члени товариства.
Згідно з випискою з протоколу загальних зборів товариства 25 травня 2004 року відповідача було прийнято у члени СВТ "Схід".
З технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_1, виготовленого станом на 05 липня 2005 року, виявлено, що розташований на земельній ділянці будинок, господарські будівлі та споруди побудовані у 1982 році.