Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 177/951/16-ц
провадження № 61-41660св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькон-Сервіс",
треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, відділ з питань державної реєстрації Криворізької районної державної реєстрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Сервіс" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року у складі судді Коваль Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькон-Сервіс" (далі - ТОВ "Алькон-Сервіс"), треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області (далі - Управління Держгеокадастру), відділ з питань державної реєстрації Криворізької районної державної реєстрації (далі - відділ
з питань державної реєстрації) про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною, скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 грудня 2006 року між ним та ТОВ "Алькон-Сервіс" укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,6 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
з кадастровим номером 1221884500:01:006:0073 строком на 5 років.
Після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року у нього не було наміру його продовжувати, проте відповідач і надалі користувався земельною ділянкою.
18 серпня 2014 року ним виявлено наявність додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, згідно з умов якої строк дії договору продовжено на 18 років.
Зазначав, що додаткову угоду він не підписував, оскільки не мав наміру продовжити строк дії договору на 18 років, а тому ця угода є незаконною та такою, що порушує його права.
У зв`язку з цим просив: визнати недійсною додаткову угоду від 08 липня 2009 року "про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032 з кадастровим номером земельної ділянки 1221884500:01:006:0073, укладеного між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Алькон-Сервіс" як орендарем; скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою виникнення яких став договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2009 року, індексний номер 14313828 від 09 липня 2014 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 08 липня 2009 року "про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032
з кадастровим номером земельної ділянки 1221884500:01:006:0073, укладеного між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Алькон-Сервіс" як орендарем.
Скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підставою виникнення яких став договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2009 року, індексний номер 14313828 від 09 липня 2014 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що відсутність підпису ОСОБА_1
в оспорюваній додатковій угоді свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення такої угоди. Крім того, позивач не мав наміру поновлювати строк дії договору оренди земельної ділянки, заперечував, що знав про існування спірної додаткової угоди раніше, зазначав, що про її існування дізнався лише отримавши примірник договору 18 серпня 2014 року.
Апеляційним судом також зазначено, що достовірно встановлено факт не підписання позивачем додаткової угоди про зміни до договору оренди та збільшення строку оренди з 5 до 18 років, що є істотною умовою договору оренди, при цьому саме відповідач діяв недобросовісно у договірних відносинах.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ТОВ "Алькон-Сервіс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову
у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа розглянута неналежним складом суду, оскільки суддею Криворізького районного суду Дніпропетровської області Коваль Н. В. проігнорована заява ТОВ "Алькон-Сервіс" від 26 вересня 2017 року № 7, суддею Коваль Н. В. у судовому засіданні не ставилось питання про відвід судді та в матеріалах справи відсутня ухвала Криворізького районного суду Дніпропетровської області щодо прийнятого рішення за заявою про відвід судді.
Крім того, суд не перевірив доводи позивача про те, що про оспорювану додаткову угоду він дізнався лише 18 серпня 2014 року. Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач, отримуючи кошти від відповідача як орендну плату за період з 2009 по 2016 роки, знав про існування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, згідно умов якої строк дії договору продовжено на 18 років.
Суди не застосували до спірних правовідносин частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", статтю 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не врахували, що від ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Алькон-Сервіс" письмового повідомлення про відмову в поновленні договору оренди не надходило, відтак договір оренди земельної ділянки є продовженим.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що додаткова угода від 08 липня 2009 року є недійсною лише на підставі висновку експерта, який містить ймовірний висновок, а не категоричний щодо підпису позивача на цій угоді.
Апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції уваги не звернув та не виправив їх.
ОСОБА_1 подав відзиви на касаційну скаргу, в яких просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 18 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Алькон-Сервіс" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,6 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
з кадастровим номером 1221884500:01:006:0073.
Відповідно до розділу ІІІ цього договору строк дії 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
08 липня 2009 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року № 040712100032, яка зареєстрована у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" 17 лютого 2010 року за № 041012100276. Цією угодою встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки складає 18 років.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 09 липня 2014 року державним реєстратором Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, індексний номер 14313828.
Відповідно до висновку експерта від 17 березня 2015 року № 58/04-051 додаткову угоду від 08 липня 2009 року ОСОБА_1 не підписував, а підпис від його імені виконано іншою особою.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися
у формі, встановленій законом.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".