Постанова
Іменем України
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 286/1210/19
провадження № 61-23242св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір № 490061578 на суму
23 700,00 доларів США, для придбання автомобіля, який було включено у договір, як предмет застави. На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору, 02 квітня 2008 року між дружиною позивача - ОСОБА_2 та банком було укладено договір поруки № 490061578-П.
У зв`язку із складною ситуацією у країні у позивача виникла заборгованість по вказаному кредитному договору.
На підставі заяви АТ "Альфа-Банк", 07 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис № 4665, щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 809 880,92 грн. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений з численними порушеннями вимог чинного законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня
2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед АТ "Альфа-Банк", тобто заборгованість існувала саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Щодо пропуску строку позовної давності, суд вказав про те, що пропущення строку позовної давності є підставою для відмови у позові в разі доведеності позовних вимог.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 07 квітня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 4665, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа-Банк", суми заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2008 року у розмірі
809 880,92 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 1 921,00 грн судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що банком не надано доказів про те, що ОСОБА_1 було отримано вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з пропуском трирічного строку для звернення із такою заявою, а нотаріусом не дотримано вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат", підпункту 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Апеляційний суд відмовив у задоволення зави банка про застосування строків позовної давності, оскільки суд встановив відсутність факту пропуску трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 грудня 2019 року АТ "Альфа-Банк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 жовтня
2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми матеріального права, які гарантують можливість отримати кредит та проценти та спосіб захисту шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Суд неправильно застосував Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року
№ 296/5, стверджуючи, що надання доказів про направлення боржнику вимогу не є належним дотриманням процедури перед вчиненням виконавчого напису. Позивачем пропущено строк позовної давності. Є неправильним висновок суду апеляційної інстанції про спірність боргу. Позивачем порушено правила підсудності при подачі позову.
Доводи інших учасників справи
02 березня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити в силі.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Овруцького районного суду Житомирської області.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "Альфа-Банк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
21 березня 2008 року між ТОВ "Паритет-Авто" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу (з кредитом) № А0321-9.
02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", було укладено кредитний договір № 490061578, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 23 700,00 доларів США, на придбання транспортного засобу, згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ "Паритет-Авто".
У зв`язку із наявністю непогашеної заборгованості за кредитним договором
від 02 квітня 2008 року № 490061578, яка станом на 23 лютого 2015 року складала 2 945 115,44 грн, АТ "Альфа-Банк" було направлено ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту.
07 квітня 2015 року за заявою банку, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 4665, за яким з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 02 квітня 2008 року у розмірі 809 880,92 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 498 195,43 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 308 685,49 грн, витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису - 3 000,00 грн. Стягнення здійснювалося за період з 08 квітня 2012 року по 25 лютого 2015 року. Розмір заборгованості за договором станом на 23 лютого 2015 року, наявної на момент вчинення виконавчого напису, становив
11 112 509,90 грн.
За заявою банку постановою від 17 липня 2015 року державний виконавець Хрустальнинського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області відкрив виконавче провадження № 48168687 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису.
10 липня 2018 державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, АТ "Альфа-Банк" просило застосувати строки позовної давності (а. с. 117).
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).