Постанова
Іменем України
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 756/8303/18
провадження № 61-22951св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 рокуу складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частину нерухомого майна, відшкодування витрат на поховання.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6 , який за життя заповів позивачу все належне йому майно.
06 квітня 2018 року позивач звернувся до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Під час оформлення спадкових прав позивачу стало відомо, що його померлий батько не встиг оформити право власності на спільне майно, яке було набуте ним за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 11 липня 1967 року по 08 травня 1973 року батько позивача та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі і після його розірвання продовжували проживати однією сім`єю та вести спільне господарство, мали спільні побут та бюджет.
За час їх спільного проживання за спільні кошти було придбано земельну ділянку розміром 6 соток та будинок по АДРЕСА_1 і двокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_7, батько позивача звернувся з заявою про прийняття спадщини до Другої Київської державної нотаріальної контори, однак не оформив спадкових прав, оскільки помер.
19 червня 2018 року позивач звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття належного батькові вищевказаного майна і дізнався, що крім його батька, за отриманням спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись відповідачі у справі. Спадкові права не оформлені.
Вищевказане майно було придбано внаслідок спільної праці членів сім`ї
( ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ), а тому є їх спільною сумісною власністю відповідно до положень статті 17 Закону України "Про власність", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та набуття майна, а тому частка у спільному майні має бути успадкована ним після смерті батька.
Також позивач зазначав, що спільно з батьком здійснили витрати по похованню ОСОБА_7, оплатили поминальний обід, ритуальні послуги, орієнтовна сума витрат складає 12 000,00 грн.
ОСОБА_1 просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 1973 року по 04 вересня 2009 року, визнати за ним право власності на: 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину земельної ділянки розміром 6 соток та 1/2 частину будинку, розташованих по АДРЕСА_1 ; солідарно стягнути з відповідачів на корить позивача 12 000,00 грн витрат пов`язаних з похованням ОСОБА_7 , вирішити питання щодо судових витрат понесених позивачем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 05 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 19 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неналежним чином досліджено матеріали справи, що призвело до ухвалення неправильних судових рішень. Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, справу було розглянуто неповажним складом суду.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
В період з 11 липня 1967 по 08 травня 1973 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати спільно.
05 серпня 1981 року на підставі рішення Носівського міськвиконкому № 80 від 30 липня 1981 року ОСОБА_7 придбала жилий будинок площею 12,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, який розміщений на земельній ділянці.
14 серпня 1998 року ОСОБА_7 придбано квартиру АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
Після її смерті до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись її сестри ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, а також ОСОБА_6 . Спадкові прави не оформлені.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Його спадкоємцем за заповітом є його син - позивач у даній справі ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, зміну черговості у спадкуванні.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_8, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, зміну черговості у спадкуванні.
В даній справі ОСОБА_6 просив, зокрема, визнати право спільної сумісної власності на наступне нерухоме майно:
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- жилий будинок та земельну ділянку розміром 15 соток, розташовані по АДРЕСА_4 ;
- жилий будинок та земельну ділянку розміром 6 соток, яка розташована по АДРЕСА_1 .
За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У вказаному судовому рішенні судом встановлено те, що витрати на поховання ОСОБА_7 ніс ОСОБА_6, а також те, що майно, про визнання права власності на яке просив позивач ОСОБА_6, було набуто ОСОБА_7 за грошові кошти, внесені нею особисто.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, районний суд у рішенні від 04 листопада 2011 року виходив з наступного.
Відповідно до п. 1 розділу VII "Прикінцевих положень" СК України, зазначений Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 01 січня 2004 року. За правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша стаття 58 Конституції України), норми СК України застосовувались до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовувались в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.