Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 661/1826/17
провадження № 61-21042св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - ВАТ АКБСР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф070822К, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 154 600 грн зі сплатою 14 % річних за перший рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 жовтня 2032 року.
У забезпечення сплати позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 22 жовтня 2007 року укладено договір поруки № 02-23-Ф070822К-1670 за умовами якого ОСОБА_2 як поручитель поручився за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за умовами договору виникла заборгованість, яка станом на 10 травня 2017 року становить 387 318,34 грн та яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 146 360 грн, заборгованості за відсотками в сумі 210 720,23 грн, інфляційних витрат за користування кредитом в сумі 4 229,50 грн, інфляційних витрат за відсотками в сумі 26 008,61 грн.
Враховуючи викладене, АКБ СР "Укрсоцбанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 387 318,34 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 березня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором № Ф070822К від 22 жовтня 2007 року в сумі 384 921,08 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 146 360 грн, заборгованість за відсотками - 210 720,23 грн, інфляційні втрати за кредитом - 3 890,09 грн, інфляційні втрати за відсотками- 23 950,99 грн.
В решті вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належно не виконувала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року заочне рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, у зв`язку з цим визнав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Також зазначив, що відповідно до умов договору кредиту строк користування кредитом був змінений на 12 березня 2013 року, а до суду з цим позовом до поручителя банк звернувся лише у червні 2017 року, тобто зі спливом 6 місяців з дня настання строку погашення кредиту в повному обсязі. При таких обставинах, відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припинилася, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту з поручителя відсутні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідив і не надав належної правової оцінки доказам у справі.
Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовані правила щодо спливу позовної давності, а також передбачені частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умовами кредитного договору правила зміни строку виконання основного зобов`язання.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т. В. зазначила, що необхідно відмовити АТ "Укрсоцбанк" у відкритті касаційного провадження, оскільки справа є малозначною.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
21 січня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 жовтня 2007 року між ВАТ АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф070822К, за умовами якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 154 600 грн, зі сплатою 14 % річних за перший рік, із подальшим щорічним переглядом розміру процентів за користування кредитом згідно з умовами пункту 2.6 договору (пункт 1.1 договору) та порядком погашення суми основної заборгованості визначених пунктами 1.1.1 та 1.1.2 договору. Кінцевий термін повернення кредиту - до 21 жовтня 2032 року.
За умовами договору позичальник зобов`язаний, зокрема, сплачувати проценти за використання кредиту в порядку визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього договору (п.п. 3.3.7 договору кредиту), своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього договору (п. 3.3.8 договору кредиту), та достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору (п.3.3.9 договору кредиту).
Пунктом 4.5 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Пунктом 7.4 договору кредиту передбачено, що у разі настання обставин, визначених п.п.3.2.3, 4.4., 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.
18 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту від 22 жовтня 2007 року № Ф070822К, відповідно якої внесені зміни до пункту 1.1 договору кредиту, згідно з яким кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 154 600 грн, зі сплатою 14 % річних, починаючи з 22 жовтня 2007 року, а з 31 липня 2008 року - 20% річних, із подальшим щорічним переглядом розміру процентів за користування кредитом згідно з умовами пункту 2.6 договору (пункт 1.1 договору), визначений порядок погашення суми основної заборгованості визначених відповідно до пункту 1.1.1 договору кредиту. Інші умови договору залишені незмінними і сторони підтвердили за ними свої зобов`язання (пункт 2 додаткової угоди №1).
27 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту від 22 жовтня 2007 року № Ф070822К.
За умовами вказаної додаткової угоди сторони узгодили, що на дату її укладання залишок заборгованості за кредитом складає 146 360 грн, залишок заборгованості за нарахованими процентами - 35 390,32 грн (пункт 1 додаткової угоди).
Пунктом 2 додаткової угоди внесені зміни до умов кредитування встановлена нова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 21,58 % річних (пункт 2.1 додаткової угоди), а також змінений порядок погашення залишку заборгованості (пункт 2.2 додаткової угоди). Відповідно до графіка ОСОБА_1 зобов`язалась погашати залишок кредитної заборгованості шляхом сплати до 10 числа (включно) кожного місяця згідно з графіком: в період з жовтня 2007 року по січень 2009 року (включно) по 515 грн, в період з лютого 2009 року по травень 2012 року (включно) по 0.00 грн, в період з червня 2012 року по вересень 2032 року (включно) по 600 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язання позичальником за договором кредиту від 22 жовтня 2007 року № Ф070822К, в той же день між ВАТ АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 02-23-Ф070822К-1670, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбаченими договором кредиту (пункт 1.1 договору поруки).
Пунктом 6.2 договору поруки визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою.
27 грудня 2010 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору поруки № 02-23-Ф070822К-1670 від 22 жовтня 2007 року, за умовами якої, у зв`язку з підписанням між кредитором та позичальником додаткової угоди № 1 до договору кредиту, внесені зміни до пп.2.1.2, п.2.1ст. 2, пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 та ст. 5 діючого договору поруки (п.1 договору поруки).
Відповідно до пункту 2 цього договору інші умови договору поруки залишені без змін.
Установлено, що ОСОБА_1 не сплатила платіж по сплаті процентів за користування кредитом, який відповідно до умов договору кредиту (підпункт 2.4.1) та додаткової угоди № 1 від 27 грудня 2010 року (підпункти 3.1 - 3.3) мала сплатити до 10 січня 2013 року включно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.