Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 468/1693/18
провадження № 61-22564св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Злагода",
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Злагода" на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2019 року у складі суддіМуругова В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Злагода" (далі - ПП "Злагода") на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП "Злагода" про визнання недійсними договорів оренди землі.
Позов мотивовано тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку позивач є власником земельної ділянки площею 8,43 га в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із земельних ділянок площею 5,82 га кадастровий номер 4820680800:04:000:0225 та площею 2,61 га кадастровий номер 4820680800:03:000:0220.
01 грудня 2004 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, який після закінчення строку його дії був пролонгований ще на 7 років.
У жовтні 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому земельної ділянки, однак останній надав позивачу договори оренди вище вказаних земельних ділянок від 01 грудня 2013 року строком на 10 років та акти приймання - передачі земельних ділянок.
Позивач зазначав, що вказані договори оренди земельних ділянок не укладав та не підписував.
Посилаючись на викладені обставини, просив визнати недійсними договори від 01 грудня 2013 року оренди земельних ділянок: площею 5,82 га з кадастровим номером 4820680800:04:000:0225 та площею 2,61 га з кадастровим номером 4820680800:03:000:0220, укладені між ОСОБА_1 та ПП "Злагода".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2019 року позов задоволено.
Визнано укладений 01 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП "Злагода" договір оренди землі щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 2,61 га кадастровий номер 4820680800:03:000:0220, що розташована в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, недійсним.
Визнано укладений 01 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП "Злагода" договір оренди землі щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 5,82 га кадастровий номер 4820680800:04:000:0225, що розташована в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, недійсним.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори оренди земельних ділянок від 01 грудня 2013 року підлягають визнанню недійсними, оскільки підписані від імені ОСОБА_1 не ним, а іншою сторонньою особою. При цьому суд зазначив, що строк позовної давності за вимогами про визнання договорів недійсними не сплинув, оскільки позивач дізнався про їх наявність у жовтні 2018 року і дана обставина не спростована відповідачем.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПП "Злагода" подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП "Злагода" на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, в якій заявник просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їх прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, тому вони підлягають скасуванню. Заявник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано не застосували строк позовної давності, не дослідили питання, чи міг позивач дізнатись про порушення своїх прав раніше.
Доводи інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, розташованих в межах території Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,82 га та 2,61 га з кадастровими номерами: 4820680800:04:000:0225 та 4820680800:03:000:0220 відповідно, належних йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 051232 від 25 жовтня 2004 року.
ПП "Злагода" користувалось вказаними земельними ділянками на підставі договору оренди землі від 01 грудня 2004 року, зареєстрованого у Баштанському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України" 03 листопада 2006 року за № 040600601633.
Згідно договору оренди землі без номера від 01 грудня 2013 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 12 лютого 2015 року, ОСОБА_1 надав земельну ділянку площею 2,61 га, кадастровий номер 4820680800:03:000:0220 у строкове платне користування ПП "Злагода" на строк 10 років.
Згідно договору оренди землі без номера від 01 грудня 2013 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 12 лютого 2015 року, ОСОБА_1 надав земельну ділянку площею 5,82 га, кадастровий номер 4820680800:03:000:0225, у строкове платне користування ПП "Злагода" на строк 10 років.
Установлено, що обидва договори оренди землі від 01 грудня 2013 року він не підписував, а про їх наявність дізнався лише у жовтні 2018 року. До цього часу вважав, що земельні ділянки продовжували перебувати в оренді у відповідача за попереднім договором, на умовах якого він і отримував орендну плату.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 81 від 23 квітня 2019 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" розділу "Підписи сторін" договору оренди землі від 01 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Злагода" (кадастровий номер земельної ділянки 4820680800:03:000:0220), виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" розділу "Підписи сторін" договору оренди землі від 01 грудня 2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Злагода" (кадастровий номер земельної ділянки 4820680800:03:000:0225), виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.