Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 181/971/17
провадження № 61-14153св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Яківець А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", банк) звернулось до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 13 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41/03-7.
У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 липня 2017 року має заборгованість за кредитом в розмірі 12 552,48 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 326 416,89 грн, за відсотками 5 106,77 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 132 979,34 грн. Крім цього ОСОБА_1 була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту, розмір якої станом на 11 липня 2017 року становить 3 217,33 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 83 664,01 грн та пеня за несвоєчасне повернення відсотків 1 199,33 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 31 187,59 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 22 075,91 дол. США, а саме: за кредитом - 12 552,48 дол. США; по відсотках - 5 106,77 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 217,33 дол. США; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 199,33 дол. США.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та укладеним під впливом обману.
Зустрічний позов мотивований тим, що 13 квітня 2007 року між ним та банком було укладено кредитний договір № 41/03-7. Дане кредитне зобов`язання було забезпечено договором іпотеки № 314 від 13 квітня 2007 року, відповідно до якого в іпотеку було передано будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1483 га за вказаною адресою. Даний кредитний договір є споживчим, отже правовідносини за цим договором регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Банком порушено права ОСОБА_1, як споживача, на інформацію, на безпеку продукції, на рівність у договірних відносинах, а також порушено законодавство України про захист прав споживачів. Кредитний договір суперечить вимогам частини першої статті 524 ЦК України за якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Договори споживчого кредитування в іноземній валюті за своєю юридичною природою не є кредитними договорами, а є прикладом договорів позики, предметом яких можуть бути як грошові кошти, так і інші речі, визначені родовими ознаками. Всупереч існуючого законодавства України, при укладені кредитного договору № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року кредитором було порушено істотну умову договору, яка стосується його предмету, що має наслідком недійсність договору в цілому. Після аналізу умов кредитного договору з`ясовано, що при його укладанні між позивачем та відповідачем фактично не досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" в кредитному договорі не зазначив рахунки для виконання умов договору, а вказані рахунки суперечать чинному законодавству, що показує нечесну підприємницьку діяльність, направлену на обман позичальника. Також кредитний договір №41/03-7 від 13 квітня 2007 року містить порушення законодавства та невідповідності, а саме: відсутня інформація стосовно дат видачі ОСОБА_1 траншів, у якому розмірі та в якій валюті, спосіб видачі готівки через касу, в якій валюті та за яким курсом кредит був наданий, яка загальна сума кредиту в національній валюті, в кредитному договорі не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана). Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Порушення прав споживача виявляється у неповідомленні кредитодавцем, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, вимог, викладених у частині другій статті 11 Закону України про захист прав споживачів". Також ПАТ "Укрсоцбанк" не надав документів, які підтверджували б факт та законні підстави надання грошових коштів в розмірі 40 000 дол. США ОСОБА_1, а також в кредитному договорі відсутні посилання на будь-які розрахунки, графіки, додатки тощо. У кредитному договорі зазначена річна база нарахування процентів як 360 календарних днів у році. У цьому разі банк додатково отримує відсотки за 5 або 6 календарних днів, чим штучно збільшено відсотки та є обманом позичальника. Такі дії банку є неправомірними, суперечать балансу договірних правовідносин та існуючих вимог законодавства, тому здійснені на шкоду ОСОБА_1 . Таким чином, кредитний договір та іпотечний договір є такими, що укладені під впливом обману з боку банку, з використанням елементів нечесної підприємницької практики та мають бути визнані недійсними. Ще в момент підписання договору позичальника поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище, кредитний договір має суттєві невідповідності його змісту - актам законодавства України. При визнанні недійсним договору споживчого кредиту в іноземній валюті втрачають своє правове значення й інші правочини, укладені на виконання недійсного правочину. Таким правочином може бути, зокрема, іпотечний договір та інші способи забезпечення виконання зобов`язань.
Просив визнати недійсним кредитний договір № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року та іпотечний договір № 314 від 13 квітня 2007 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість в розмірі 17 289, 25 дол. США та 124 420,32 грн, з яких: 7 953,53 дол. США - заборгованість за кредитом, 9 335,72 дол. США - заборгованість по відсотках, 57 990,67 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 66 429,66 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою суду від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області № 181/971/17 від 23 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області № 181/971/17 від 23 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, позов АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк", заборгованість в загальному розмірі 21 124,91 дол. США, з яких: 12 552,48 дол. США - заборгованість за кредитом, 5 106,77 дол. США - заборгованість по відсотках, 2 596,33 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що станом на 11 липня 2017 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 67 515,42 грн та 869,33 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, що станом на 11 липня 2017 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 22 606,21 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним та укладеним під приводом обману, відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернуті такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом. Не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Враховуючи, що відповідачем зобов`язання по сплаті відсотків та погашення кредитної заборгованості не виконується, суд першої інстанції стягнув пеню у урахуванням дати звернення позивача до суду та позовної давності, а саме, за період з 26 жовтня 2016 року по 11 липня 2017 року. Суд відмовив відповідачу у застосуванні позовної давності, оскільки останній платіж по кредитному договору ОСОБА_1 здійснював у жовтні 2014 року в розмірі 1 400,00 дол. США, а також 17 грудня 2014 року ним підписаний договір про внесення змін № 2 до договору кредиту № 41/03-7 від 13 квітня 2007 року, що свідчить про переривання строку позовної давності через визнання боргу відповідачем.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено позовну давність, про застосування якої було заявлено відповідачем, оскільки договірні правовідносини між сторонами виникли у 2007 році, того ж часу ОСОБА_1 розпочав виконувати умови кредитного договору, що свідчить про початок перебігу строку позовної давності, який сплив у 2010 року.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк", зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не застосував до позовних вимог позовну давність, про що заявляв ОСОБА_1 . Відповідно до повідомлення позивача від 11 квітня 2013 року наявна заборгованість за кредитом станом на 02 квітня 2013 року. Проте позивач звернувся до суду в жовтні 2017 року. Строк дії кредитного договору сплив ще 11 серпня 2013 року, оскільки банк направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом. Суди стягнули відсотки за користування кредитними коштами за час, коли дія кредитного договору вже сплила. Суд у рішенні одночасно стягнув з позивача на користь банку дві пені за порушення зобов`язань за кредитним договором. В судовому рішенні взагалі відсутній розрахунок стягнутої заборгованості. Суди першої та апеляційної інстанції безпідставно відмовили позивачу у задоволенні клопотання про проведення судово-економічної експертизи на предмет встановлення розміру боргу.
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 181/971/17, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, зупинено виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 181/971/17 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.