Постанова
Іменем України
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 409/1248/17
провадження № 61-23235св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Єрмакова Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199.
Відповідно до умов зазначеного договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 430 000, 00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20 % річних в порядку, на умовах та в строки, передбачені договором. Зазначена процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Кредит надавався на 77 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2018 року на придбання одноповерхового жилого будинку та земельних ділянок.
Відповідно до пункту 1.5. кредитного договору позичальник зобов`язався щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 5 584, 42 грн, починаючи з серпня 2012 року та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з липня 2012 року, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено договір поруки від 26 липня 2012 року з ОСОБА_2, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку.
Позивач свої зобов`язання виконав.
В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 02 червня 2017 року утворилась заборгованість за договором про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199, яка складає 591 579, 87 грн, в тому числі: борг за кредитом за період з 26 липня 2012 року по 02 червня 2017 року в розмірі 301 558, 34 грн; проценти за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 02 червня 2017 року в розмірі 175 648, 37 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з серпня 2014 року по квітень 2017 року в розмірі 98 417,15 грн; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 02 червня 2017 року в розмірі 15 956,01 грн.
З урахуванням викладених обставин, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199, яка складає 591 579, 87 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 липня 2019 року позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199 станом на 02 червня 2017 року у сумі 470 155,57 грн, в тому числі: борг за кредитом за період з 26 липня 2012 року по 02 червня 2017 року в розмірі 301 558,34 грн; проценти за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року в розмірі 54 224,07 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з серпня 2014 року по квітень 2017 року в розмірі 98 417,15 грн; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 02 червня 2017 року в розмірі 15 956,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2, який є солідарним боржником з ОСОБА_1, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199 станом на 02 червня 2017 року у сумі 470 155,57 грн, в тому числі: борг за кредитом за період з 26 липня 2012 року по 02 червня 2017 року в розмірі 301 558,34 грн; проценти за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року в розмірі 54 224,07 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з серпня 2014 року по квітень 2017 року в розмірі 98 417,15 грн; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 02 червня 2017 року в розмірі 15 956,01 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідачі позов визнали частково, визнана заборгованість у розмірі 355 782, 41 грн, в тому числі 301 558,34 грн - борг за кредитом та 54 224,07 грн - борг за відсотками. Також, вказує, що судом має бути прийнято до уваги сплату ними 121 424, 30 грн.
Частково не погодившись з таким рішенням суду, банк подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.
Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 липня 2019 року змінено, скасовано його у частині визначення розміру стягнень суми заборгованості та суми судових витрат за договором про іпотечний кредит, та ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення, яким стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199 станом на 02 червня 2017 року у сумі 591 579, 87 грн, в тому числі: борг за кредитом за період з 26 липня 2012 року по 02 червня 2017 року в розмірі 301 558,34 грн; проценти за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року в розмірі 175 648,37 грн; інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом з серпня 2014 по квітень 2017 в розмірі 98 417,15 грн; три проценти річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 02 червня 2017 року в розмірі 15 956, 01 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідні виписки по рахунках відповідача, за якими обліковується заборгованість за кредитним договором, у сукупності з іншими письмовими документами є належними доказами на підтвердження видачі кредиту та подальшого його обслуговування. Крім того, суд зазначив, що на усіх квитанціях про сплату зазначені дати до 01 серпня 2014 року. Тобто фактично всі суми сплати кредиту та процентів були враховані банком при розрахунку заборгованості за кредитом.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на постанову Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили суд оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
07 лютого 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому банк просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 січня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 договору про іпотечний кредит від 26 липня 2012 року № 43_199 остання отримала кредит у розмірі 430 000,00 грн.
Згідно умов договору, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
Для забезпечення виконання кредитних зобов`язань 26 липня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов`язуються перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.