Постанова
Іменем України
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 645/219/18
провадження № 61-1200св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування позову посилалась на те, що вона є основним квартиронаймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . На даний час у спірній квартирі зареєстровані вона та її син - ОСОБА_2 . На початку осені 2015 року відносини між ними погіршились, відповідач забрав свої речі з квартири та пішов проживати до дружини. З того часу вказаною квартирою він не цікавиться, комунальні послуги не сплачує.
Посилаючись на викладені обставини, на підставі статті 71 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт непроживання відповідача у спірній квартирі, а незвернення відповідача за медичною допомогою та до правоохоронних органів зі скаргами та заявами не є підтвердженням факту його непроживання у житлі без поважних причин протягом шести місяців. При цьому суд врахував, що іншого житла відповідач не має, а задоволення вказаних вимог призведе до порушення права ОСОБА_2 на житло, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Заявник вказує, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд належним чином не мотивував своє рішення та не навів підстав відхилення доказів, які, на його думку, беззаперечно підтверджують факт непроживання відповідача у спірній квартирі протягом більше одного року. Суди також залишили поза увагою надані позивачкою докази.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
13 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що відповідно до рішення виконавчого комітету Фрунзенської районного ради народних депутатів м. Харкова Харківської обласні № 92/26 від 09 квітня 1994 року ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .
У зазначеній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1, 1962 року народження, та відповідач ОСОБА_2, 1988 року народження, що підтверджується довідкою з місця проживання № 1929 від 23 червня 2017 року, виданої КП "Жилкомсервіс".
Згідно з довідкою Комунального закладу охорони здоров`я "Харківська міська поліклініка № 3" № 953 від 03 січня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, в період з 2015 року по теперішній час за медичною допомогою до поліклініки не звертався, листки непрацездатності не видавались.
Відповідно до листа Немишлянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області № 74аз/118-59/01-2017 від 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 в період з 2015 року по теперішній час зі скаргами чи заявами не звертався.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.