Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 751/2658/18
провадження № 61-785св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2018 року в складі судді: Філатової Л. Б., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Бечка Є. М., Онищенко О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання кредиту № 11061217000. У подальшому 01 листопада 2016 року між ОСОБА_1 ним та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено додаткову угоду № 11061217000-1 до кредитного договору, якою змінено умови щодо забезпечення виконання зобов`язання.
Для забезпечення виконання позивачем зобов`язань за укладеним кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" 01 листопада 2006 року було укладено іпотечний договір № 30006Z174, за умовами якого позивач передав в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" належне йому нежиле приміщення, а саме - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказував, що 11 червня 2010 року, 12 липня 2010 року, 08 вересня 2011 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" були укладені додаткові угоди до кредитного договору щодо зміни графіку погашення кредиту, щодо зміни розміру відсотків за користування кредитом, щодо зміни схеми погашення кредиту та зміни кінцевого терміну погашення кредиту. У зв`язку зі зміною схеми погашення кредиту та кінцевого строку повернення кредиту, 08 вересня 2011 року між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору.
21 вересня 2015 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договір факторингу № 27, за умовами якого до відповідача перейшло право вимоги до позичальника за кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього. 22 вересня 2015 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договорі про відступлення прав вимоги № 1, за умовами якого до відповідача перейшло право вимоги за іпотечним договором, при цьому відповідач отримав права іпотекодержателя щодо предмету іпотеки.
18 квітня 2016 року державним реєстратором-приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відповідачем. При цьому позивач вказував, що вартість предмета іпотеки на момент набуття відповідачем права власності на нього складала 7 927 600 грн, а розмір заборгованості позивача за договором про надання кредиту № 11061217000 від 31 жовтня 2006 року становив 3 132 120,29 грн.
З урахуванням частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку", 90 % вартості предмета іпотеки складає 7 874 300 х 90 % = 7 086 870 грн, і за таких обставин відповідач має відшкодувати позивачу 3 954 749,71 грн, виходячи із розрахунку 7 086 870 грн - 3 132 120,29 грн = 3 954 749,71 грн.
ОСОБА_1 просив:
стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на його користь 3 954 749,71 грн у відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки (приміщення магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ) над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя жодним наданим позивачем доказом не підтверджується. Вимога від 16 лютого 2016 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_1 про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" не є належним та допустимим доказом розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а є лише повідомленням про наявність заборгованості позивача у розмірі 3 132 120,29 грн;
також не є належними доказами розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя і надані позивачем відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та звіт про оцінку майна. Наданий позивачем звіт про оцінку майна було виготовлено приватним підприємством "Експертна фірма "Експерт-плюс" на замовлення ОСОБА_1, проте, відомості про вартість, за якою відповідач набув у власність предмет іпотеки, визначену на момент такого набуття, позивачем суду не надані;
позивачем не заявлялось клопотання про витребування судом відповідних доказів в порядку, визначеному частиною першою статті 84 ЦПК України;
суду не надано: договір про надання кредиту № 11061217000, укладений 01 листопада 2016 року, додаткова угода № 11061217000-1 про зміну умов щодо забезпечення виконання зобов`язання, іпотечний договір № 30006Z174, укладений 01 листопада 2006 року, додаткові угоди до кредитного договору, укладені 11 червня 2010 року, 12 липня 2010 року і 08 вересня 2011 року, договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору, укладений 08 вересня 2011 року, договір факторингу № 27 з усіма додатковими угодами до нього, укладений 21 вересня 2015 року, договір про відступлення прав вимоги № 1, укладений 22 вересня 2015 року, на які містяться посилання в позовній заяві;
надані позивачем докази не дають змогу суду дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, клопотання про витребування доказів стороною позивача не заявлялось, а тому згідно статті 80 ЦПК України представлені докази не є достатніми для встановлення обставин, на які міститься посилання в позовній заяві;
відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. У зв`язку із цим наданий позивачем звіт про оцінку майна, дата оцінки 18 квітня 2016 року, який було виготовлено 20 грудня 2017 року ПП "Експертна фірма "Експерт-плюс" на замовлення ОСОБА_1, не може бути належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України вартості, за якою іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність, визначеної на момент такого набуття;
вимога від 16 лютого 2016 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_1 про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а є лише повідомленням про наявність заборгованості позивача у розмірі 3 132 120,29 грн, як не є належним доказом розміру забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя і надані суду позивачем відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Аргументи учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відповідач в судовому засіданні 23 липня 2018 року не заперечував обставини, що зазначені в позові, крім однієї - не визнавав вартість предмета іпотеки на момент переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки (18 квітня 2016 року) у розмірі 7 874 300 грн. Тому предметом доказування у справі залишилася саме ця обставина, що має бути здійснено відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" за допомогою оцінки суб`єкта оціночної діяльності. Позивач надав оцінку предмета іпотеки, що зроблена суб`єктом оціночної діяльності на його замовлення від 20 грудня 2017 року, зокрема дані про вартість предмета іпотеки станом на 18 квітня 2016 року. Відповідач не надав суду доказів, які спростовують, що вартість предмета іпотеки, що зроблена суб`єктом оціночної діяльності, станом на 18 квітня 2016 року є іншою (меншою), ніж у звіті, що наданий позивачем. Суди неправомірно відхилили надану позивачем оцінку предмета іпотеки станом на 18 квітня 2016 року. Інші обставини, що зазначені в позові, не підлягали доказуванню згідно частини першої статті 81, частини першої статті 82 ЦПК України, зокрема, обставин існування кредитного договору (зі змінами та доповненнями), іпотечного договору, договору факторингу, договору про відступлення прав вимоги, вимоги відповідача від 16 лютого 2016 року до позивача про усунення порушення;
відповідач не надав доказів про те, що розмір вимог іпотекодержателя, що забезпечені іпотекою є більшою ніж сума - 3 132 120,29 грн. Зазначений розмір вимоги доводиться змістом вимоги відповідача від 16 лютого 2016 року до ОСОБА_1 про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку") та відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
суди не обґрунтували яким чином для розгляду справи є необхідними кредитний та іпотечний договори зі змінами, в якій підлягає встановленню вартість предмета іпотеки станом на 18 квітня 2016 року.
У квітні 2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що позивачем не доведено той факт, що на момент набуття кредитором права власності на предмет іпотеки, вартість предмету іпотеки перевищувала розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Звіт про оцінку майна від 20 грудня 2017 року не може бути належним доказом вартості, за якою іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність, визначеної на момент такого набуття, оскільки він був виготовлений ОСОБА_1 лише через один рік і вісім місяців після прийняття рішення приватним нотаріусом про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 квітня 2016 року, на підставі якого було внесено запис про право власності. Висновки звіту базуються на численних припущеннях суб`єкта оціночної діяльності про ряд якісних характеристик об`єкта нерухомості, що підлягав оцінці.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.