Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 561/504/17
провадження № 61-16396св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Дубровицьке районне управління юстиції Рівненської області, приватний нотаріус Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех Олена Петрівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АТ "Райффайзен Банк Аваль", Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області, приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П., про застосування наслідків недійсності частково нікчемного правочину, визнання права власності на нерухоме майно, визнання частково недійсним договору іпотеки і застосування наслідків його недійсності та визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16 грудня 2004 року ОСОБА_1 була власником 1/3 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року, 17 травня 2007 року право власності на належну їй частку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 . Цей договір купівлі-продажу вона не підписувала і він є нікчемним з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору (стаття 219 ЦК України), та його нікчемності як такого, що порушує публічний порядок (частини друга статті 228 ЦК України). Позов пред`явлено в межах десятирічного строку позовної давності, визначеного частиною четвертою статті 228 ЦК України, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин. Спірний будинок не вибував з її фактичного володіння, вона і досі зареєстрована та фактично проживає в цьому житловому будинку. Інша частина позовних вимог є похідними від позовної вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору купівлі-продажу спірного будинку не набув права власності на нього, а відтак не мав права передавати цей будинок в іпотеку.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16 травня 2007 року приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П., зареєстрованого в реєстрі за № 2067, в частині відчуження для ОСОБА_2 належної їй 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ;
скасувати здійснену 17 травня 2007 року КП "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації" державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок разом із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, в частині реєстрації за ним права власності на 1/3 частку цього житлового будинку, яка їй належить;
визнати за нею право власності на 1/3 частку житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, укладений ОСОБА_2 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", за яким було передано в іпотеку житловий будинок разом із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;
зобов`язати приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П. зняти заборону на відчуження житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , накладену на підставі договору іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження цього нерухомого майна іпотекою, що був внесений до Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року;
визнати виконавчий лист, виданий Дубровицьким районним судом Рівненської області за заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2013 року у справі № 1706/1444/12 таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дубровицького районного суду від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16 травня 2007 року приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П., зареєстрованого в реєстрі за №2067, в частині відчуження ОСОБА_1 для ОСОБА_2 належної ОСОБА_1 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
Скасовано здійснену 17 травня 2007 року КП "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації" державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок разом із надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, в частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку цього житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", за яким було передано в іпотеку житловий будинок разом із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Рівненської області Мелех О. П. зняти заборону на відчуження житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , накладену на підставі договору іпотеки № 014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року, та виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження цього нерухомого майна іпотекою, що був внесений до Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки №014/53-05/60570-і від 28 лютого 2008 року.
Визнано виконавчий лист, виданий 16 липня 2014 року Дубровицьким районним судом Рівненської області за заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2013 року у справі № 1706/1444/12 таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 1.1-111/15 від 30 червня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 в третьому рядку в розділі: "Підписи" в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 2007 року в частині продажу позивачем ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, Позивач не підписувала, а тому він є нікчемним, а відтак є усі правові підстави для застосування наслідків цього нікчемного правочину. З метою відновлення порушених нікчемним договором купівлі-продажу прав Позивача на 1/3 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та в якому вона до цього часу фактично зареєстрована та проживає, необхідно скасувати здійснену на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, державну реєстрацію права власності на 1/3 частини цього житлового будинку разом з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та відповідно визнати за Позивачем право власності на його 1/3 частину.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2016 року апеляційні скарги представників Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області та АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Рішення Дубровицького районного суду від 23 грудня 2015 року скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно рішення Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року, яке набрало чинності 16 грудня 2013 року, ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_4 звертались до ОСОБА_2 з вимогою розірвати договір купівлі-продажу цього ж будинку, що і в даній справі. Свої вимоги мотивували тим, що 16 травня 2007 року уклали з ОСОБА_2 договір та передали йому у власність житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, однак він не провів оплату в повному обсязі, що позбавило їх можливості отримати ту суму на яку розраховували. В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було відмовлено в зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки про порушення їхніх прав їм стало відомо ще в червні 2007 року. Наведене спростовує твердження позивача ОСОБА_1 в цій справі про те що їй не було відомо про вчинений правочин від її імені та що вона його не укладала, не дивлячись на наявний в даній справі висновок судово-почеркознавчої експертизи про виконання підпису на оспорюваному договорі не ОСОБА_1, а іншою особою. В матеріалах даної справи є заява ОСОБА_2 з вимогою про застосування наслідків пропуску позовної давності, однак місцевий суд не застосував такі наслідки та не пояснив причину цього (т. 1 а. с. 60-62). В зв`язку з цим таке клопотання підлягає до задоволення в суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування наслідків якого було заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що відмова у позові з підстав пропуску строку позовної давності є, по-перше, передчасною, а, по-друге, свідчить про те, що позов є обґрунтованим, хоча таких висновків апеляційний суд не зробив. Зміст рішення суду апеляційної інстанції визначений в статті 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини. Проте в порушення наведеного, апеляційним судом у рішенні не зазначено встановлені судом обставини. Разом із тим, рішення суду першої інстанції не може бути залишено в силі оскільки, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо нікчемності договору купівлі-продажу в частині продажу належної позивачу 1/3 частини житлового будинку та наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину. Оскільки ОСОБА_2 передав в іпотеку весь будинок, у тому числі належну позивачу 1/3 частину, суд прийшов до висновку про визнання договору іпотеки недійсним. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 травня 2007 року, в установленому законом порядку, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Тобто на момент укладення спірного договору іпотеки, 28 лютого 2008 року, єдиним власником нерухомого майна - предмета іпотеки був ОСОБА_2, а відтак для укладення договору іпотеки не вимагалося згоди ОСОБА_1 . Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як на підставу нікчемності цього договору позивач ОСОБА_1 посилається на частину першу статті 219 ЦК України, за якою, на її думку, в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Суд не погодився з такими доводами позивача з таких підстав. Позивач ОСОБА_1, з врахуванням положень пункту 5 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" звернулася до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину у межах позовної давності. Частина перша статті 219 ЦК України вказує, що у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Договір купівлі-продажу є двостороннім, оскільки правами та обов`язками наділені обидві сторони договору, а відтак суд вважав, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини першої статті 219 ЦК України, за якою об`єктом правового регулювання є виключно односторонні правочини, у той час коли договір купівлі-продажу до таких не відноситься. Окрім цього, суд не погодився з доводами позивача про те, що спірний договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року є таким, що порушує публічний порядок, суперечив порядку укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, був спрямований на незаконне заволодіння майном позивача. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо незаконного заволодіння ним, тощо. В судовому засіданні було встановлено, що вироку суду щодо незаконного заволодіння 1/3 частини житлового будинку разом із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 не існує. Спірний правочин, а саме договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, не є правочином щодо відчуження викраденого майна, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок. Встановлені в судовому засіданні юридичні факти не дають підстав для кваліфікації вказаного правочину за статтею 228 ЦК України. Оскільки договір купівлі-продажу від 16 травня 2007 року є оспорюваним, тобто його недійсність прямо не встановлена законом, а позивач не просив суд визнати цей договір недійсним, тобто не заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, відтак суд вважав, що у позові в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину слід відмовити.