ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/10108/16
провадження № К/9901/29949/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кобаля М.І., Епель О,В., Карпушової О.В. від 13 вересня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати незаконною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи.
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України здійснити ОСОБА_1 нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі, чинному на день звернення до суду, 150-кратного прожиткового мінімуму як інваліду війни 3 групи, настання інвалідності спричинене захистом Батьківщини, провести її негайну виплату.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України здійснити ОСОБА_1 нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, який був встановлений на 2016 рік, як інваліду війни 3 групи, причина інвалідності "захворювання пов`язане із захистом Батьківщини".
3. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що позивач є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в зоні проведення АТО і на нього розповсюджуються вимоги Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України було задоволено.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що 28 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністра внутрішніх справ України.
Разом з тим, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні МВС України в м. Києві.
Проходячи службу в Головному управлінні МВС України в м. Києві, а звертаючись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Міністра внутрішніх справ України позивачем було порушено порядок звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, як це передбачено пунктом 7 Порядку № 850.
Отже, позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки в даному випадку, МВС України є неналежним відповідачем по справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи інвалідності, настання якої спричинене захистом Батьківщини згідно із довідкою МОЗ України до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ № 0198276 від 26 січня 2016 року. Інвалідність призначена довічно через захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини під час служби в органах внутрішніх справ і виконання бойових та спеціальних завдань в зоні проведення АТО на посадах начальника штабу та т.в.о. командира добровольчого батальйону міліції спецпризначення "Золоті ворота" ГУ МВС України в м. Києві в період з 19 серпня 2014 року по 6 листопада 2015 року.
Внаслідок отриманих хвороб ОСОБА_1 є непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, що підтверджується постановою ВЛК ГУ МВС України в м. Києві від 17 листопада 2015 року № 73/15.
28 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра внутрішніх справ України із заявою про отримання одноразової грошової допомоги.
Міністерство внутрішніх справ України листом від 29 лютого 2016 року № 15/2-с-170 повідомило позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на невизнання МВС України настання причин інвалідності від захворювання, внаслідок захисту Батьківщини і, що таке формулювання не підпадає під виплату вказаної допомоги.
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не було порушено процедуру звернення для надання одноразової грошової допомоги, а тому існує необхідність зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, який був встановлений на 2016 рік, як інваліду війни 3 групи, причина інвалідності "захворювання пов`язане із захистом Батьківщини".
10. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року Міністерством внутрішніх справ України не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850.
12. Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
13. На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
14. Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
15. Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, - у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
16. Пунктом 7 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: