ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/404/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 (колегія суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
зі справи № 910/404/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
про стягнення 4 864,24 штрафу.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.09.2020 № 29.3-02/1971 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" склад суду у справі № 910/404/20 змінено у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вантаж доставлений Залізницею Товариству із порушенням встановленого терміну доставки, що є підставою для стягнення із Залізниці штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/404/20, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.02.2020 від Залізниці надійшов відзив від 30.01.2020 № НЮ-189 на позовну заяву, в якому остання заперечила проти позову з підстав, викладених у ньому.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2020 відзив Залізниці на позовну заяву повернуто останній без розгляду за відсутності доказів направлення відзиву позивачу у справі.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Залізниця звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 910/404/20 та долучити відзив від 30.01.2020 № НЮ-189 на позовну заяву до матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Залізниця в особі філії, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи скасувати та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для відкриття апеляційного провадження та розгляду по суті.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник зазначає, що оскаржувана судом апеляційної інстанції ухвала постановлена з порушенням приписів статей 8, 9 та частини другої статті 161 ГПК України.
При цьому скаржник вважає, що відсутність у переліку частини першої статті 255 ГПК України ухвали про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, не позбавляє особу права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.
Скаржник, посилаючись на приписи частини другої статті 161 ГПК України, вказує на те, що відзив на позовну заяву є заявою по суті, тому вважає, що ухвала про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України, яка передбачає оскарження ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Доводи інших учасників справи
Товариство не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали та оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
У статті 1 Конституції України, зокрема, закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина п`ята статті 55 Конституції України).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).