ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 629/2982/17
провадження № 51-5115км19
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Руденко О. П.,
захисника Устименка І. А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Устименка І. А. на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 травня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220380001166, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у тому ж місті ( АДРЕСА_2, такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Так, 20 травня 2017 року о 01:30 по лінії "102" до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення про розбиття скла в належному ОСОБА_2 автомобілі ВАЗ 21-08 невідомою особою, яка втекла у напрямку будинку № 15 на вул. Благовіщенська у м. Лозовій.
На місце події виїхала група швидкого реагування сектору реагування патрульної поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області у складі працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Виконуючи свої службові обов`язки, перебуваючи у форменому одязі з символікою Національної поліції України, на якому містилися спеціальні жетони з особистими номерами поліцейських, маючи при собі вогнепальну зброю, здійснюючи переслідування правопорушника у напрямку, вказаному очевидцями правопорушення, працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайшли до двору будинку АДРЕСА_3 та підійшли до сміттєвих баків, які там стояли, після чого із-за цих баків вибіг ОСОБА_1, обличчя якого приховано балаклавою, та почав розмахувати руками, тримаючи при цьому в одній руці ніж, а в іншій - металеву палицю, і наближатися до ОСОБА_4 .
Останній скомандував ОСОБА_1 зупинитися та повідомив, що це поліція. Поліцейський ОСОБА_3 також скомандував ОСОБА_1 зупинитися та попередив, що у разі відмови до нього буде застосовано вогнепальну зброю. ОСОБА_1, будучи проінформованим та достовірно розуміючи, що перед ним перебувають працівники поліції під час виконання ними службових обов`язків, які були одягнені у формений одяг, на якому містилися спеціальні жетони з особистими номерами поліцейських, діючи з прямим умислом, ножем, який тримав у правій руці, вдарив ОСОБА_3 по лівій руці, чим заподіяв останньому легких тілесних ушкоджень.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Устименко І. А., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, а кримінальне провадження закрити.
Суть доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, зводиться до його вказівок на те, що вирок місцевого суду щодо його підзахисного є незаконним і необґрунтованим, а матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкриміновано йому злочину. Захисник вважає, що суд першої інстанції у вироку вибірково, з обвинувальним ухилом посилається на докази. Крім того, місцевий суд не звернув уваги на висновок експертизи від 14 грудня 2018 року № 22877/27615, в якому вказано, що постріл було здійснено з неблизької дистанції більше 1,5 м, що, на думку захисника, свідчить про неспроможність показань потерпілого в частині заподіяння йому засудженим тілесних ушкоджень. Суд послався на висновок судово-медичної експертизи від 21 серпня 2018 року № 290-ЛЗ/17, але не врахував та не вказав у тексті вироку того, що не виключено можливості виникнення поранення у потерпілого від руки самого потерпілого. Захисник посилається на те, що суд не звернув уваги на відмінність інформації у службових телеграмах поліції щодо кількості здійснених потерпілим пострілів, не врахував того, що під час досудового розслідування не було знайдено ножа та металевого предмета, які описував потерпілий. Апеляційний суд не зважив на вказані протиріччя, не дав оцінки доводам в апеляційній скарзі сторони захисту, не навів достатніх мотивів виходячи з яких, визнав їх необґрунтованими, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), і є постановленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Устименко І. А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, просили її задовольнити на підставах зазначених у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без змін.
Потерпілий ОСОБА_3 подав письмову заяву, в якій просить касаційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 провести за його відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Однак, попри те, що захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суть доводів його касаційної скарги полягає у незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказів і, відповідно, встановленими судами фактичними обставинами, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, який не встановив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.
При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.