Постанова
іменем України
8 вересня 2020року
м. Київ
справа № 296/2281/15
провадження № 51-809км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
Коки В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями та змінами захисника засудженого ОСОБА_1 - Коки В.А. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060020000736, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі частини 1 статті 71 КК до призначеного покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2013 року і за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці без конфіскації майна.
Обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з 22 серпня 2019 року. На підставі частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону України від 18 травня 2017 року №2046-VІІІ) у строк покарання зараховано строк перебування під вартою з 8 лютого 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 5 лютого 2015 року близько 11:20, перебуваючи біля будинку №158 на вул. Корольова у м. Житомирі, помітив припаркований автомобіль марки "Volkswagen" Т4", д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, та, скориставшись тим, що передні дверцята були не замкнені, проник в автомобіль і незаконно заволодів транспортним засобом, виїхавши на головну дорогу на вулицю Корольова, де вчинив ДТП та був затриманий працівниками правоохоронних органів. Злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому завдано матеріальної шкоди на загальну суму 24 078, 90 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2019 рокувирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2019 року змінено.
На підставі статті 66 КК обставиною, що пом`якшує покарання, визнано добровільне відшкодування шкоди та на підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк його попереднього ув`язнення з 5 лютого по 11 лютого 2015 року та з 8 лютого 2019 року по 21 листопада 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі та доповненнях зі змінами захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. При цьому просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги захисник обгрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно не застосував статтю 69 КК та не пом`якшив його підзахисному покарання за умови того, що другою пом`якшуючою покарання обставиною визнано відшкодування потерпілому завданих збитків, чим, на думку захисту, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
При цьому захисник, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі надав відповіді на доводи апеляційної скарги його підзахисного та не обгрунтував свою позицію щодо мотивів відмови у пом`якшенні покарання та відсутності підстав для зарахування строку перебування під вартою з 30 листопада 2012 року по 19 березня 2013 року.
Невідповідість призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого захисник обґрунтовує тим, що його підзахисний беззаперечно визнав вину, погодився на здійснення правосуддя відповідно до вимог частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексцу України (далі - КПК), має дві пом`якшуючі покарання обставини, крім того, відсутні обтяжуючіпокарання обставини, а потерпілий не наполягав на суворості покарання, тому вважає, що призначене його підзахисному покарання без застосування статті 69 КК занадто суворе.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника і засудженого, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення такої скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги захисника, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.
З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції обмежився у дослідженні доказів, оскільки провадження відбувалось за правилами частини 3 статті 349 КПК.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 69 КК за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.