Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 483/1992/14-к
провадження № 51-2151км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_1,
захисника (відеоконференція) Капіноса І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Капіноса І.І., на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150100000156, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Залуччя Чемеревецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області вироком від 18 червня 2019 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції на момент вчинення злочину) та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної служби на строк три роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи своє службове становище, 26 та 27 червня 2014 року у приміщенні службового кабінету по вул. Шмідта, 16-А у м. Очакові Миколаївської області отримав від ОСОБА_2 відповідно 5000 грн та 10000 грн неправомірної вигоди за невиконання дій у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 07 квітня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Капіноса І.І. залишив без задоволення, а вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2019 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2019 року та ухвали Миколаївського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Захисник Капінос І.І. у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 .
У касаційних скаргах засуджений та його захисник зазначають, що на стадії досудового розслідування їм не було відкрито в порядку ст. 290 КПК України матеріалів, які стали підставою для проведення НСРД, проте суди першої та апеляційної інстанцій визнали докази, отримані в результаті проведення НСРД, допустимими, що не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду і є істотним порушенням вимог КПК України.
Крім цього, захисник у касаційній скарзі зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, наводить свій, інший аналіз доказів.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Судуʼ
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
При цьому суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при перегляді кримінального провадження в касаційному порядку виходить з фактичних обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У поданій касаційній скарзі захисник, серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Стосовно доводів касаційних скарг про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.