Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 149/775/19
провадження № 51-6306км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Руденко О.П.,
засуджений ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Адамчука П.Б. на вирок Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у кримінальному провадженні
стосовноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Вимогою захисника Адамчука П.Б., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, до суду касаційної інстанції є зміна вироку Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2019 року шляхом застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, а саме звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Також захисник просить суд касаційної інстанції змінити цей же вирок у частині вирішення цивільного позову, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим. Вимогу мотивував істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки доводи апеляційної скарги захисника залишились без належної перевірки, на частину з них апеляційним судом взагалі не надано відповіді. Водночас наполягає на неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції у частині призначеного покарання, яке вважає надмірно суворим. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою дані про особу засудженого, що характеризують його лише з позитивного боку. Також судом не взято до уваги обставину, яка пом`якшує покарання, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме добровільне відшкодування завданого злочином збитку. Крім того, стверджує про незаконність оскаржуваного ним вироку апеляційного суду, зі змісту якого не вбачається й відповіді на твердження в апеляційній скарзі про зменшення розміру морального відшкодування потерпілим із урахуванням вже сплачених їм засудженим ОСОБА_1 сум.
Вимогою засудженого ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції, що викладена ним у касаційній скарзі зі змінами, є зміна вироку Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2019 року із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України. Вимогу мотивував неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке, на його думку, полягало в безпідставному скасуванні апеляційним судом правильно застосованих до нього судом першої інстанції положень ст. 75 КК України. Наполягає на законності рішення суду першої інстанції, в якому були враховані дані з досудової доповіді стосовно його небезпеки для суспільства та можливих ризиків вчинення нових злочинів, повною мірою взяті до уваги дані про його особу, щире каяття, добровільне відшкодування збитків. Тому вважає, що вирок апеляційного суду, яким він засуджений до реальної міри покарання, не містить належного мотивування прийнятого рішення. Зауважує також, що на момент ухвалення вироку суду першої інстанції він відшкодував добровільно потерпілим моральну шкоду та матеріальні збитки на загальну суму близько 91 000 грн, на момент ухвалення вироку апеляційного суду - 241 500 грн та має намір продовжити відшкодовувати збитки, але має змогу робити це відповідно не в умовах відбування покарання в установі виконання покарань.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк пʼять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну злочином моральну шкоду в розмірі 200 000 грн та 5000 грн понесених витрат на правову допомогу. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяну злочином моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заподіяну злочином моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
У частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 процесуальних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн відмовлено.
Частину позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заподіяних злочином матеріальних збитків на суму 16 150,76 грн залишено без розгляду.
Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Вироком Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, апеляційну скаргу захисника Адамчука П.Б. залишено без задоволення.
Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасовано. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк пʼять років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
05 жовтня 2018 року приблизно о 09 год. 20 хв. ОСОБА_1, керуючи, відповідно до висновку експерта від 24 жовтня 2018 року № 701, технічно справним автомобілем марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_5, рухаючись по проїжджій частині проспекту Свободи в напрямку вул. 1-го Травня у м. Хмільнику, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти аптеки № 156 на вул. 1-го Травня, по якому в той час у бік аптеки здійснювала перехід ОСОБА_6, порушуючи вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до яких "водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека", та який, усвідомлюючи факт порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і легковажно розраховуючи на їх відвернення, не вжив заходів до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, котра отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в лікарні.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи від 20 грудня 2018 року № 781 у цій дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 18.1 ПДР та в ситуації, яка склалася, він мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування та зупинення керованого ним автомобіля до смуги руху пішохода. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 18.1 ПДР з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням вказаної події ДТП.
У результаті ДТП пішохід ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта від 15 березня 2019 року № 11 отримала тілесні ушкодження - закриту черепно-мозкову травму (гематоми та садна на голові, епідуральна та субдуральна гематоми правої тім`яно-скроневої ділянки головного мозку (декомпресуюча трепанація черепа 05 жовтня 2018 року), що належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від закритої черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком та набуханням головного мозку. Між отриманою ОСОБА_6 травмою та її смертю є причинно-наслідковий зв`язок.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1, який брав участь у засіданні суду касаційної інстанції в режимі відеоконференції, просив про задоволення касаційних скарг, поданих ним та його захисником.
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 50. Поняття покарання та його мета
Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
Частина 1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Частина 2. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
4.1.3 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Частина 1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
4.1.4 Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Частина 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -