Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 524/9286/15-ц
провадження № 61-20322св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛідерАвто",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 червня 2019 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛідерАвто" про визнання правочину недійсним, про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 25 липня 2009 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 15 січня 2015 року розірвано рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука.
За час спільного проживання ними було придбано спірний автомобіль марки Mitsubishi Outlander 3,0, 2008 року випуску, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1, на підставі довідки рахунку ВІА 343471, та 10 травня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_2
19 липня 2014 року була проведена пряма перереєстрація, і без зняття з обліку зазначений транспортний засіб на підставі довідки-рахунку ВІ 558614, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛідерАвто" зареєстровано за сестрою відповідача ОСОБА_1 . У вказаній довідці зазначено, що автомобіль продано на підставі договору від 19 липня 2014 року № 875, номер реєстрації - 6101.
ОСОБА_2 дізнавшись про її наміри розірвати шлюб, без згоди переоформив автомобіль на ім`я своєї сестри ОСОБА_1, хоча до часу звернення до суду автомобіль фактично перебуває в його володінні та користуванні.
Вона не давала згоди ні в усній, ні у письмовій формі на відчуження автомобіля, тому укладений відповідачем договір не відповідає вимогам закону, оскільки було відчужено спільне майно подружжя без згоди одного з подружжя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Mitsubishi Outlander 3,0, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; визнати зазначений автомобіль спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; поділити автомобіль шляхом його виділу ОСОБА_2, стягнувши з нього на її користь компенсацію за половину вартості автомобіля в сумі 134 350 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 червня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07 лютого 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, про визнання автомобіля спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про поділ автомобіля шляхом виділу його в натурі ОСОБА_2 та про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 компенсації за половину вартості автомобіля в сумі 134 350 грн задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 3,0, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, укладений 19 липня 2014 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3, згідно з яким на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 558614 відбулась перереєстрація автомобіля на ім`я ОСОБА_1 .
Визнано автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ автомобіля та стягнення на її користь компенсації за половину вартості спірного автомобіля залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що спірний автомобіль придбано сторонами під час перебування у шлюбі, тобто він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільної сумісної власності не спростована. Транспортний засіб є цінною річчю, тому його продаж повинен був вчинятися за письмової згоди другого з подружжя. Ні позивач як заінтересована особа, ні сторони оспорюваного правочину не заявили про застосування наслідків його недійсності. ОСОБА_2 на час розгляду справи користується спірним автомобілем, тому підстав для застосування реституції з власної ініціативи суд не вбачає.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги про поділ автомобіля та стягнення на користь позивача компенсації за половину вартості спірного автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду доказів, які б належно підтверджували вартість автомобіля, а відповідачі не погодилися із запропонованою оцінкою автомобіля.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 червня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив частково скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля та у визнанні цього автомобіля спільним сумісним майном колишнього подружжя. В частині залишення без задоволення позовної вимоги про поділ автомобіля та стягнення на користь позивача компенсації за половину його вартості залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів того, чи мала вона самостійний заробіток та/або докази на підтвердження наявності поважних причин відсутності самостійного заробітку. Суди попередніх інстанцій не встановили обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосували норму права, яка підлягала застосуванню.
Згідно з правовими позиціями, Верховний Суд України тягар доказування переклав із особи, яка заявила про те, що майно не належить до спільної сумісної власності, на другу особу, яка про таку обставину нічого не заявляла та стояла на тому, що майно придбано у шлюбі є спільною сумісною власністю незалежно від спільної участі в матеріальній стороні придбання певного майна.
Також, позивачем не надано доказів того, що в період шлюбу подружжя заробило та мало гроші на спірне майно. Спірний автомобіль хоч і був придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, проте за кошти позичені у третіх осіб, тому не може бути спільною сумісною власністю подружжя.
Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині залишення без задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про поділ автомобіля та стягнення на її користь компенсації за половину вартості спірного автомобіля не оскаржуються, тому не переглядаються Верховним Судом.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Автозаводського районного суду міста Кременчука.
03 грудня 2019 року справа № 524/9286/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 25 липня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6 .
08 травня 2014 року подружжя придбало автомобіль марки Mitsubishi Outlander 3,0, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується довідкою-рахунком серії ВІА №3471 Лубенської філії Товариства "ТОРГ ТРАНС".
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 стверджувала про те, що спірний автомобіль було придбано за спільні кошти подружжя.
Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти заявлених позовних вимог посилався на те, що спільних коштів на придбання автомобіля подружжя не мало. Для його придбання він позичив 16 000 доларів США.
19 липня 2014 року ОСОБА_2 продав спірний автомобіль своїй сестрі ОСОБА_3 за 146 762, 64 грн, що підтверджується довідкою-рахунком серії ВІА №558614, виданою ТОВ "ЛідерАвто".
30 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання дитини, стягнення аліментів та поділ майна, а саме автомобіля марки Mitsubishi Outlander 3,0, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, в якому посилалася на те, що вже майже як місяць сім`я повністю розпалась. Чоловік не бере участі у веденні спільного господарства, не вносить вклад до сімейного бюджету. Ми проживаємо хоча і в одній квартирі, але в різних кімнатах (цивільна справа № 537/4366/14-ц).
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 15 січня 2015 року, яке набрало законної сили 26 січня 2015 року, шлюб між сторонами було розірвано, місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 визначено з матір`ю. Позовні вимоги про стягнення аліментів та поділ автомобіля судом залишено без розгляду за заявою позивача (цивільна справа № 537/4366/14-ц).
13 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний автомобіль. Позов обґрунтувала тим, що вона є добросовісним набувачем спірного автомобіля, але ОСОБА_1 цього не визнає. У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля нечинним. Уточнивши вимоги, просила визнати недійсною довідку-рахунок серії ВІА № 558614 від 19 липня 2014 року.
Позови розглядалися в одному провадженні (цивільна справа Крюківського районного суду м. Кременчука № 537/6239/14-ц). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 01 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано, а справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема зазначила, що суди не визначилися з характером спірних правовідносин, не дали оцінку тому, що довідка-рахунок є достатньою та самостійною підставою і документом для переоформлення автомобіля на іншого власника, тобто, є правочином. 21 червня 2016 року під час нового розгляду у Крюківському районному суді міста Кременчука за заявою ОСОБА_1 її зустрічний позов було залишено без розгляду.
У Крюківському районному суді місті Кременчука також перебувала цивільна справа № 537/1860/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя, його поділ шляхом виділення у власність ОСОБА_2 та стягнення на користь позивача компенсації половини вартості автомобіля. 09 грудня 2015 року позовна заява залишена без розгляду ухвалою суду за заявою позивача (цивільна справа № 537/1869/15-ц).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).