Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 546/1208/18
провадження № 61-839св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), в особі представника - начальника відділу претензійно-позовної роботи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ассіст 7; Мирончук Ю. І., звернулося в суд із позовом, в якому просить стягнути в порядку регресу із ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 288 995,03 грн та 4 334,93 грн судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2019 року у складі судді Лизенко І. В. позов ПАТ Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишено без розгляду.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що копія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку, внаслідок чого представником позивача при поданні позову до суду не підтверджено повноваження на його підписання та подання. Оскільки зазначені обставини були виявлені після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції знайшов підстави для залишення позову без розгляду у відповідності до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" задоволено. Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2019 року скасовано, справу за позовом ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Мирончук Ю. І. мала повноваження подати позовну заяву від імені ПрАТ "СК "ПЗУ Україна". Копія довіреності на підтвердження повноважень представника, виготовлена з використанням технічних засобів, засвідчена підписом Мирончук Ю. І., яка за умовами довіреності має право підпису, із зазначенням її прізвища, ініціалів та з прикладенням печатки, з поміткою "копія вірна", що відповідає приписам пункту 6 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5, якими обумовлено право засвідчення документів та їх копій посадовими та іншими особам на підставі довіреності, та пункту 5.27 "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції припустився помилки, адже як було правильно встановлено судом першої інстанції світлокопія довіреності представника позивача не засвідчена у визначеному законом порядку, внаслідок чого остання при зверненні з позовом не підтвердила повноваження на його підписання і подання.
Заявник вказує, що після того, як він ознайомився із світлокопією довіреності ним не було встановлено, що Мирончук Ю. І. має право завіряти копії документів та довіреності зокрема.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
21 листопада 2018 року ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", в особі представника за довіреністю Мирончук Ю .І., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, надіславши позовну заяву рекомендованим листом № 0311326329733.
Відповідно до довіреності від 31 липня 2018 року № 1344, копія якої завірена Мирончук Ю. І., ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА", в особі членів правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діють спільно на підставі статуту, уповноважують Мирончук Ю. І. представляти інтереси ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА". Для цього їй надається право складати, підписувати, подавати та отримувати документи, що стосуються виконання даної довіреності, претензії, позовної заяви, подання довідки та інше, надавати пояснення, подавати скарги та запити, а також виконувати інші необхідні для здійснення цієї довіреності дії. Довіреність видана на один рік і є дійсною до 31 липня 2019 року.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 28 березня 2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Решетилівського районного суду Полтавської області.
17 березня 2020 року справа № 246/1208/18 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.