Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 371/693/18
провадження № 61-22711св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
третя особа - орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної ради у місті Дніпрі, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 жовтня 2005 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, у якому
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 .
Після народження дитини подружжя придбало житловий будинок
на АДРЕСА_1 . Відповідач працював на різних роботах у м. Києві, додому приїжджав лише на вихідні, вживав алкогольні напої, зароблені кошти пропивав, ображав і принижував дружину, в присутності дитини застосовував до неї фізичне насилля.
Зазначала, що 31 жовтня 2015 року у дочки стався епілептичний напад після перенесеного стресу через постійні сварки, який згодом повторився. Лікарі виявили захворювання - епісиндром, у зв`язку з чим дитина потребує постійного лікування.
З січня 2013 року відповідач перестав працювати, вдома не ночував, систематично вживав алкоголь.
За час спільного проживання відповідач не опікувався дитиною, зневажливо ставився до всього, чого вона потребувала.
02 вересня 2015 року ОСОБА_1 залишила місце проживання, забравши дочку, переїхала до матері у м. Кагарлик, де дочка пішла до першого класу і навчалася до жовтня 2017 року.
Вказувала, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року на відповідача покладено обов?язок зі сплати аліментів на малолітню дочку, проте аліменти ОСОБА_3 не сплачував, що змусило позивача подати до Миронівського ВП ГУ НП в Київській області заяву про кримінальне правопорушення.
22 червня 2017 року шлюб між сторонами був розірваний.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 разом із дочкою переїхала у м. Дніпро для постійного проживання, де мешкає у квартирі АДРЕСА_2, та створила належні умови для проживання, виховання та духовного розвитку доньки. Дитина відвідує школу, має все необхідне для нормального життя.
Посилаючись на те, що з 02 вересня 2015 року відповідач з дочкою не спілкується, не піклується про неї, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування та лікування, повністю самоусунувся від виховання та утримання власної дитини, не надає згоду на зняття її з реєстраційного обліку, наслідком чого є труднощі з медичним обслуговуванням дитини за місцем проживання, просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 31 липня
2019 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її фізичний розвиток. ОСОБА_3 не надав належних доказів на підтвердження непереборних обставин, що перешкоджають йому брати участь у вихованні дитини та довести їй, що спілкування з батьком є безпечним, пізнавальним та корисним.
На думку суду, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав має стати засобом захисту прав дитини та заходом впливу на батька, який неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. При цьому суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 31 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, а обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення батьківських прав, встановлено не було.
Доказів того, що відповідач жорстоко поводився в сім`ї, зокрема щодо дитини, що епілептичні напади сталися у дитини в результаті неналежної поведінки батька в сім`ї, позивачем не надано, а висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батька батьківських прав має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
На думку апеляційного суду, не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину, оскільки таке є одним із способів захисту прав дітей на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Крім того, на момент розгляду справи відповідач не має заборгованості та виплачує їх щомісячно, що не оспорює та підтверджує позивач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У січні 2020 року справу № 371/693/18 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням клопотання про врахування практики ЄСПЛ, мотивована тим, що апеляційним судом не наведено мотивів відхилення аргументів, ключових доказів та заперечень позивача щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Судом проігноровано та не досліджено стосунки батька та дитини, його особисте ставлення до виконання батьківських обов`язків, причини неприйняття ним участі у вихованні доньки, що суперечить якнайкращим інтересам дитини.
ОСОБА_3 впродовж навчання дитини з класним керівником та адміністрацією школи не спілкувався, школу не відвідував, допомоги у навчанні та вихованні не надавав. Також відповідач не відвідував дитину у лікувальних закладах та станом на момент звернення із цим позовом до суду мав заборгованість зі сплати аліментів.
Доводи інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, підписаний представником ОСОБА_4, у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, враховуючи правовий висновок, викладений у подібних правовідносинах Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц.
Відзив мотивовано безпідставністю та неправдивістю посилання касаційної скарги на те, що відповідач не цікавиться дитиною та не бере участі у її вихованні, оскільки ОСОБА_3 вчасно сплачує аліменти, надсилає дитині подарунки, телефонує та цікавиться донькою, у той час як позивач не надає можливості та чинить перешкоди батькові у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим відповідачем надіслано відповідну заяву до органу опіки та піклування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 768. (а. с. 18, т. 1)
ОСОБА_3 є батьком малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії
НОМЕР_2 від 02 лютого 2006 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва
(а.с. 13, т. 1).
15 травня 2007 року подружжям придбано житловий будинок на АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу серії ВЕО № 492792 від 15 травня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Шепітко В. В. та зареєстрованого у реєстрі № 22581
(а.с 19, т. 1).
З 04 листопада 2015 року до 13 листопада 2015 року, з 21 січня 2016 року до 01 лютого 2016 року, з 13 червня 2016 року до 17 червня 2016 року, з
11 серпня 2017 року до 18 серпня 2017 року ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у КЗ КОР "Київська обласна дитяча лікарня" з діагнозом - епісиндром, а з 29 серпня 2018 року до 06 вересня 2018 року - у КЗ ДОР "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 5".
У зв?язку з існуючим захворюванням дитина періодично перебуває на обстеженнях, проходить огляди у амбулаторії № 1 КЗ "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №11, стоїть на обліку у невролога, постійно лікується.
Вказане підтверджується даними витягів та виписок із медичної карти хворого № 9986/1143, № 579/67, № 7225/814, виданих КЗ КОР "Київською обласною дитячою лікарнею" та КЗ ДОР "Дніпропетровською дитячою міською клінічною лікарнею № 5", довідок від 16 травня 2018 року, виданих лікарем амбулаторії №1 КЗ "Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 11". (а.с. 25-37, 100-108, 216, т 1).
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі № 371/566/17 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 (після розірвання шлюбу - ОСОБА_1 ) аліменти на малолітню дочку ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 травня 2017 року до повноліття дитини. (а. с. 39, т. 1)
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 червня 2017 року у справі № 371/568/17 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Рішенням встановлено, що за взаємною згодою сторін після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишається жити з матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 49, т. 1)
Постановою державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ Київської області Шкрабою Т. В.
від 04 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника на користь стягувача аліментів. (а. с. 40, т. 1)
Відповідно до протоколу від 05 червня 2018 року № 18 про адміністративне правопорушення державного виконавця ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 у зв`язку з несплатою аліментів. (а. с. 77, т. 1)
Судами встановлено, що після вказаних дій відповідач погасив заборгованість та сплачує аліменти щомісячно, що не заперечується позивачем. (а. с. 92-94, т. 2)
Встановлено, що ОСОБА_6 на момент розгляду справи проживає разом із матір?ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі, помешкання безпечне, дотримуються санітарно-гігієнічні норми, створено фізичні, соціально-економічні та психологічні умови, необхідні для проживання та розвитку малолітньої ОСОБА_6 (а. с. 78, 212-213 т. 1)
Органом опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпрі розглядалося питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_6 . У висновку органу опіки та піклування
від 10 вересня 2018 року № 5/5-325 орган опіки вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_6 (а. с. 224-226, т. 1).
23 травня 2019 року позивач звернулася до центру соціально-психологічної допомоги з метою з`ясування думки дитини щодо питання позбавлення батьківських прав відносно неї її батька ОСОБА_3 .
У ході психологічного діагностування виявлено, що на запитання про батька у дівчинки проявляються механізми психологічного захисту: ізоляція, заперечення, відчуження, що підтверджується довідкою від 23 травня
2019 року № 711, виданою КЗ "Дніпровським центром соціально-психологічної допомоги" Дніпропетровської обласної ради. (а. с. 38-39,т. 1)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").