Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/21420/19
провадження № 61-10007св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Козак О. В., від 12 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М., від 18 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 800 000, 00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 01 червня 2018 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого останній взяв у неї в борг 800 000, 00 грн з кінцевим строком повернення до 01 червня 2019 року, на підтвердження чого видав власноручно написану розписку. У визначений договором позики строк відповідач кошти не повернув, а тому вона була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про його забезпечення, яку мотивувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення суду, оскільки існує ймовірність відчуження майна відповідачем.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок по АДРЕСА_1, орієнтовною вартістю 614 241, 00 грн, та земельну ділянку площею 1 000 кв. м, яка розташована за вказаною адресою з кадастровим номером 6810100000:11:001:0048, орієнтовною вартістю 100 000, 00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 245,5 кв. м, житловою площею 77,3 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, площею 1000 га, кадастровий номер 6810100000:11:001:0048, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки зареєстрований за відповідачем на праві власності житловий будинок як об`єкт цивільного права не обмежений в обороті, існує ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову. Саме по собі існування накладеного судом арешту на зазначений будинок в іншій справі не є підставою для відмови в забезпеченні позову у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2020 року в частині вирішення питання про забезпечення позову і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Заявник вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи заяву про ОСОБА_1 про забезпечення позову, не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясував та належним чином не встановив співмірності позовним вимогам виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Суди не врахували, що на належне відповідачу майно значно раніше було накладено арешт на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 27 березня 2018 року у справі № 686/6130/18, а тому має місце подвійне накладення арешту на одне й теж саме нерухоме майно. Також ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок накладення арешту на домоволодіння порушуються його права стягувача у виконавчому провадженні № 59433450.
Заявник оскаржує постанову апеляційного суду в межах перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, а тому в іншій частині постанова апеляційного суду не є предметом касаційного оскарження в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 800 000, 00 грн, які зобов`язався повернути у строк до 01 червня 2019 року. Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 підтверджено письмовою розпискою від 01 червня 2018 року.
Незважаючи на закінчення строку повернення позики за письмовою розпискою від 01 червня 2018 року та після звернення до суду з позовом про стягнення коштів, ОСОБА_2 кошти ОСОБА_1 не повернув.
У зв`язку з тим, що позичальник отримані у позику грошові кошти не повернув, позивач звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про його забезпечення, яка мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення суду, оскільки існує ймовірність відчуження нерухомого майна відповідачем, а саме будинку по АДРЕСА_1 , орієнтовною вартістю 614 241, 00 грн, та земельної ділянки площею 1 000 кв. м, яка розташована за вказаною адресою з кадастровим номером 6810100000:11:001:0048, орієнтовною вартістю 100 000, 00 грн.
Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні № 59433450 є боржником ОСОБА_3, на користь якого підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 30 830, 00 дол. США та 16 880, 00 євро.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.