Постанова
Іменем України
09 вересня2020 року
м. Київ
справа № 755/9828/19
провадження № 61-10815св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача -ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Марфіної Н. В., від 16 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., від 08 липня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про відібрання дитини ОСОБА_5 та повернення її за попереднім місцем проживання разом із батьком ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що він та його колишня дружина - ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що починаючи з 12 липня 2018 року він проживав з донькою, а з 09 березня 2019 року дитина проживає разом із відповідачем. Разом з тим, на його думку, дитину слід відібрати у відповідача та повернути за попереднім місцем проживання разом із ним у квартирі АДРЕСА_1, в якій вона зареєстрована з дитинства та у період з 12 липня 2018 року по 09 березня 2019 року проживала виключно з ним. Зазначав, що відповідач, викравши їхню спільну дитину, всіляко перешкоджає уповноваженим органам щодо встановлення місця проживання та умов перебування дитини, а також щодо досудового врегулювання спірного питання з визначення місця проживання дитини. При цьому вказував, що у відповідача немає постійного місця проживання, а проживання із малолітньою дитиною на орендованих квартирах чи у знайомих неминуче призводить до порушення прав та інтересів останньої.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідач не має можливості матеріально забезпечувати дитину, не може створити їй належні умови для розвитку та виховання, позивач просив суд відібрати дитину ОСОБА_5 у відповідача та повернути її за попереднім місцем із батьком у квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вирішення спору відсутнє відповідне рішення суду про визначення місця проживання дитини або висновок органу опіки та піклування про підтвердження місця проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 16 квітня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дитини, який наразі вирішується у судовому порядку, отже районний суд дійшов обґрунтованого висновку про передчасність заявлених позивачем вимог про відібрання дитини від матері з підстав, передбачених статтею 162 Сімейного кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня
2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), а також у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі
№ 215/4452/16-ц (провадження № 61-1145св19), 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц (провадження № 61-9745св18), від 05 червня
2019 року у справі № 182/2037/17 (провадження № 61-45311св18),
від 02 травня 2018 року у справі № 404/1100/16-ц (провадження
№ 61-1531св18)(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію щодо стягнення витрат на правничу допомогу, висловлену у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду
щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем самостійно без погодження з позивачем були вчинені дії щодо зміни місця проживання дитини, що є підставою для відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. На думку заявника, малолітня дитина з народження проживала та була зареєстрована за місцем проживання батька, а тому на підставі Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" її місце проживання було визначено. Вказує, що при вирішенні спору суди не врахували якнайкращі інтереси дитини. Наголошує на тому, що відповідач на надав належні та допустимі докази на підтвердження детального опису робіт (наданих послуг), що є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 -
ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають спільну дитину
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня
2019 року у справі № 755/4710/19 шлюб між сторонами у справі розірвано.
ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи від 11 квітня 2019 року.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та
ОСОБА_6
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить також 1/4 частина квартири АДРЕСА_2 .
29 березня 2018 року під № 20461 старшим інспектором сектору ювенальної превенції Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві було зареєстровано заяву/повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно відповіді Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві від 11 квітня 2019 року на ім`я позивача питання щодо побачень з малолітньою дитиною, визначення місця проживання дитини не відносяться до компетенції поліції.
17 квітня 2019 року позивач повторно звернувся до начальника Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві з проханням встановити місце перебування його дочки та чи знаходиться вона у безпеці, оскільки 09 березня 2019 року його дружина обманним шляхом забрала дочку і місце знаходження дитини заявнику не відомо.
Листом Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві від 11 травня 2019 року позивача повідомлено, що питання щодо побачень з малолітньою дитиною, визначення місця проживання дитини не відносяться до компетенції поліції.
ОСОБА_1 звертався зі скаргами на дії та бездіяльність старшого інспектора ювенальної превенції Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві до заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві, директора Державного бюро розслідувань, начальника Дніпровського управління поліції у м. Києві та Генерального прокурора України.
10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо вирішення спірного питання стосовно визначення місця проживання дитини.
За змістом відповіді служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 26 квітня 2019 року спеціалістами служби у справах дітей з відповідачем було проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо дотримання нею прав дитини та ознайомлено її про відповідальність, передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітньої. Відповідач відмовилась повідомити адресу її проживання з дитиною, тому служба у справах дітей та сім`ї звернулась із листом до поліції, з метою встановлення фактичного місця проживання малолітньої дитини.
23 травня 2019 року Дніпровським управлінням поліції Головного управління національної поліції у місті Києві в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події зареєстровано заяву під номером 35379.
Висновком органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області від 16 жовтня 2019 року № 163/4 визнано за недоцільне відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від її матері ОСОБА_3 та повернення дитини за її попереднім місцем проживання з батьком ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 . Встановлено, що з 09 березня 2019 року по теперішній час малолітня ОСОБА_7 проживає з матір`ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 . Відповідно до характеристики ДНЗ № 599 від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_3 працює у ДНЗ № 599 з 09 квітня 2019 року. В дошкільний заклад прийшла працювати, щоб мати право позачергового зарахування дитини. За час роботи зарекомендувала себе відповідальною, сумлінною, ініціативною, дисциплінованою працівницею. В колективі користується повагою та авторитетом. Посадові обов`язки виконує сумлінно. Останні півроку ОСОБА_1 не приймає участі в утриманні дитини, жодних грошових коштів на забезпечення елементарних умов життя для дитини не надає, участі у компенсації витрат, пов`язаних з утриманням житла, де проживає дитина (обов`язкові комунальні платежі), її розвитку (відвідування гуртків, дитячих заходів тощо), лікуванні та оздоровленні дитини не приймає, мотивуючи свою відмову від участі в будь-яких витратах на утримання спільної дитини наявністю невирішеного спору щодо визначення місця проживання дитини. Справа щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 знаходилася в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва. Відповідно до характеристики ДНЗ №599 від 04 жовтня 2019 року малолітня ОСОБА_7 відвідує дошкільний навчальний заклад з 16 квітня 2019 року, дитину до садочка приводить та забирає ОСОБА_3, яка належно виконує свої материнські обов`язки, дбає про доньку, створює умови для розвитку та навчання дитини. Стосунки ОСОБА_8 з її матір`ю дуже теплі та люблячі: мати турботливо та ніжно відноситься до дитини. ОСОБА_8 прихильна до матері, довіряє їй, з нетерпінням очікує зустрічі з нею. Не виявлено ознак жорстокого ставлення до дитини чи негативного впливу на її особистість. Матір, ОСОБА_9, уклала декларацію з лікарем щодо медичного спостереження малолітньої ОСОБА_7, що свідчить про належне ставлення матері до медичного догляду за дитиною. Питання доцільності чи недоцільності відібрання дитини від її матері та повернення дитини за її попереднім місцем проживання з батьком за адресою: АДРЕСА_1, розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04 жовтня 2019 року в присутності обох батьків. На засіданні комісії були заслухані заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розглянуті матеріали, надані батьками дитини, ДНЗ № 599, акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, складений спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, наявність достатньої та переконливої документальної бази, що характеризує особистість матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку не виявлено.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша
статті 15 Цивільного кодексу України).
Стаття 16 ЦК Українивстановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та перераховує, що може бути способами захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено
статтею 7 Сімейного кодексу України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада
1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України
від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.