Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 639/4498/19-ц
провадження № 61-9258св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Сьома харківська міська державна нотаріальна контора;
третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року
у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори, третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції
у Харківській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2018 року державним нотаріусом Десятої харківської нотаріальної контори Верещакою Г. Л. було вчинено виконавчий напис № 1-30 про стягнення з нього невідшкодованої державі суми збитку у розмірі 301 344,68 грн.
Вказаний виконавчий напис нотаріуса було вчинено без необхідної перевірки встановлення безспірності боргу та з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат". Так, рішенням Дзержинського районного суду
м. Харкова від 08 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року,
у справі № 638/4671/17 Харківському прикордонному загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України було відмовлено у стягненні з нього шкоди, завданої державі, у розмірі
301 344,68 грн.
З огляду на положення діючого законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.Державний нотаріус Десятої Харківської нотаріальної контори Верещака Г. Л., вчиняючи виконавчий напис № 1-30, не переконалася у тому, чи мав він безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру, які були, станом на вчинення нотаріусом виконавчого напису, чим порушила вимоги Закону "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10 січня 2018 року державним нотаріусом Десятої харківської нотаріальної контори Верещакою Г. Л. № 1-30, про стягнення з нього невідшкодованої суми збитку, завданого державі, у розмірі 301 344,68 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено згідно з вимогами чинного законодавства, він не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а тому підстав для визнання його незаконним та таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. На підставі Закону України "Про нотаріат" та судових рішень у нотаріуса, який вчиняв виконавчий напис, існувала впевненість у безспірності грошових вимог стягувача до боржника. Тому нотаріус мав всі передбачені законом права та підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 301 344,68 грн.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати
та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Харкова.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи. На момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник не мав безспірної заборгованості, а тому вимоги стягувача та дії й рішення державного нотаріуса є протиправними. Відсутність рішення суду про визнання протиправним та скасування наказу начальника Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) "Про підсумки проведення службового розслідування" від 01 лютого 2016 року № 133-АГ не свідчить про безспірність вимог стягувача. Крім того, 06 грудня 2019 року Луганським апеляційним судом постанову судді Новопсковського районного суду Луганської області від 15 січня 2016 року, якою його визнано винним згідно з частиною першою статті 172-20 КУпАП, скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Наведене свідчить про відсутність належних і допустимих доказів вчинення ним дій, передбачених частиною першою статті 172-20 КУпАП, підстав притягнення його до матеріальної відповідальності, неправомірність вимог стягувача.
При вчиненні нотаріусом виконавчого напису не були враховані положення частини другої статті 88 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку, адже як зазначено пункті 32 розділу IV Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України
від 23 червня 1995 року №243/95- ВР, на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, у 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.
Виходячи із цих норм законодавства та із того, що він вибув з військової частини 28 вересня 2016 року, а довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню, датована
28 грудня 2017 року, слідує, що як і посадовими особами військової частини так і нотаріусом не враховані та не виконані належним чином вимоги вищенаведених правових актів, що тягне за собою, відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат", визнання виконавчого напису від 10 січня 2018 року № 1-30 таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, зазначено, що спір у справі щодо відшкодування державі
в особі військової частини шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, тому спір про стягнення завданої державі майнової шкоди має вирішуватись виключно адміністративним судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Харківському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951).
Відповідно до наказу начальника Харківського прикордонного загону (військової частини 9951) від 28 вересня 2016 року № 352-ос
ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас
за підпунктом "е" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України
"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за службовою невідповідністю.
Під час проходження ОСОБА_1 військової служби відносно
нього проводилось службове розслідування за фактом завдання державі матеріальної шкоди. У ході службового розслідування було встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 та інші військовослужбовці завдали матеріальну шкоду державі, яка складає 930 985,35 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 16 січня
2016 року № 0278/15. Шкода полягає у тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до пошкодження службового автомобіля КРА35233ВЕ, військовий номер НОМЕР_1 .
За результатом службового розслідування було видано наказ начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) "Про підсумки проведення службового розслідування" від 01 лютого 2016 року
№ 133-АГ, на підставі якого ОСОБА_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 310 328,45 грн із щомісячним відрахуванням 20% з його місячного грошового забезпечення.
Результатами службового розслідування ОСОБА_1 були доведені під підпис, відповідний висновок службового розслідування та наказ начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) "Про підсумки проведення службового розслідування" від 01 лютого 2016 року № 133-АГ є чинними та не скасовані.