Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 359/6382/18
провадження № 61-20105св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванків",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванків" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2019 року в складі судді Журавського В.В. і постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в складі колегії судді: Лівінського С.В., Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванків" (далі - ТОВ "Агрофірма "Іванків") звернулося до суду з позовом, просило поновленим на той саме строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Іванків", визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки між ТОВ "Агрофірма "Іванків" та ОСОБА_1 укладеною в наведеній позивачем редакції.
Позов мотивований тим, що 21 грудня 2010 року позивач уклав з ОСОБА_1 договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Агрофірма "Іванків" прийняло в платне користування строком на 5 років земельну ділянку загальною площею ріллі 1,8446 га, яка знаходиться на території Іванківської сільської Бориспільського району Київської області.
ТОВ "Агрофірма "Іванків" зобов`язалося щорічно сплачувати ОСОБА_1 орендну плату у готівковій формі у розмірі 1 140,00 грн на рік.
У січні 2017 року ТОВ "Агрофірма "Іванків" стало відомо про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку за Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Макрогор" (далі - ТОВ "Агрофірма "Макрогор"). У зв`язку з цим, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року договір оренди від 30 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Агрофірма "Макрогор", визнаний недійсним.
Незважаючи на існування судового спору наприкінці квітня 2017 року ТОВ "Агрофірма "Макрогор" засіяло спірну земельну ділянку соняшником і восени зібрало врожай на земельній ділянці. Тому через незалежні від волі позивача обставини та свідомі дії ТОВ "Агрофірма "Макрогор" позивач не користувався та не мав змоги користуватися земельною ділянкою.
У період з 2013 по 2015 року ОСОБА_1 своєчасно виплачувалась орендна плата. Проте, з 2016 року ОСОБА_1 не звертався до ТОВ "Агрофірма "Іванків" з метою отримання орендної плати.
У червні 2017 року у зв`язку з закінченням 24 липня 2017 року строку дії договору оренди ТОВ "Агрофірма "Іванків" звернулось до ОСОБА_1 з наміром поновити договір оренди. Будучи зацікавленим в поновленні строку дії договору оренди ТОВ "Агрофірма "Іванків" вжило всіх заходів для укладення додаткової угоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини справи свідчать про відсутність у ОСОБА_1 наміру продовжувати договірні відносини з ТОВ "Агрофірма "Іванків" шляхом продовження строку договору оренди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Іванків" залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2019 року залишено без змін
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачено частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Проте, позивач з 2016 року орендну плату за договором фактично не сплачує, що визнали в суді обидві сторони.
Задовго до спливу строку договору оренди землі між сторонами існував судовий спір, під час якого відповідач, з посиланням на порушення орендарем вимог закону, заперечував проти наявного у позивача права на користування належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою та неодноразово заявляв про відсутність бажання укладати будь-які договори з позивачем, а також фактично уклав договір оренди землі з іншою особою, всупереч заявам апелянта, наведене свідчить про недосягнення між сторонами домовленості щодо істотних умов договору та припинення переважного права позивача на укладення договору оренди землі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 листопада 2019 року ТОВ "Агрофірма "Іванків" через представника Дударенко А. М., надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма "Іванків".
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у Верховного Суду існують різні позиції щодо вирішення питання про право орендодавця відмовити орендарю у поновленні дії договору оренди землі - у межах цивільної юрисдикції сформована точка зору про те, що орендодавець може у будь-який момент відмовитися від продовження дії договору оренди землі (постанова від 22 травня 2019 року № 709/1899/17, від 27 червня 2019 року № 312/275/17), тоді як у межах господарської юрисдикції суд вважає передання орендованої земельної ділянки до закінчення строку дії договору іншій особі недобросовісною поведінкою, а ухилення орендодавеця від участі в передбаченому законом процесі врегулювання умов продовження чинного договору оренди позбавляє позивача, як добросовісного користувача, права на продовження договору оренди (постанова від 15 травня 2019 року № 912/3810/16, постанова від 09 липня 2019 року № 908/2315/18).
Судами неправильно застосовані норми статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відповідач не вчинив дій, які мав вчинити відповідно до цієї статті та не направив лист- повідомлення про свої заперечення у встановлений законом строк. Лист, який ОСОБА_1 направив через чотири місяці з дати отримання від позивача листа-повідомлення з проектом додаткової угоди не є запереченням орендодавця, не містить жодного конкретного посилання на порушення закону, не містить конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. Отже, поведінка відповідача є недобросовісною та завдає шкоди позивачу.
Норми частини першої статті 626, частини першої статті 267, частини першої статті 628, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не поширюються на відносини сторін за укладеним 21 грудня 2010 року договором оренди. До правовідносин сторін застосовуються частина перша статті 777, частина друга статті 792 ЦК України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", які передбачають переважне право позивача на укладення договору на новий строк.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8446 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220884000:04:001:0357, що розташовується в межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
21 грудня 2010 року ТОВ "Агрофірма "Іванків" і ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, зареєстрований 24 липня 2012 року Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області.
30 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "Агрофірма "Макрогор", який в подальшому рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2017 року, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року, визнаний недійсним, а рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки скасовано.
Листом від 16 червня 2017 року ТОВ "Агрофірма "Іванків" повідомило ОСОБА_1 про закінчення договірних відносин і користуючись переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонувало йому укласти додаткову угоду та продовжити строк дії договору оренди. Додатком до вказаного листа зазначено проект додаткової угоди в двох примірниках.
28 вересня 2017 року ОСОБА_1 листом повідомив ТОВ "Агрофірма "Іванків", що лист щодо поновлення договору оренди землі, строк дії якого сплив, залишає без задоволення і щодо поновлення договору заперечує. З посиланням на порушення позивачем статті 33 Закону України "Про оренду землі" вказав, що листа-повідомлення про намір продовжити договір оренди до спливу його строку від позивача не отримував, у зв`язку з існуванням судового спору категорично заперечував проти наявного у позивача права на користування належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою та неодноразово наголошував через свого представника про відсутність бажання укладати договори з відповідачем.