ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 440/2010/19
адміністративне провадження № К/9901/31579/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року прийняту в складі колегії суддів: Мельнікової Л.В., Макаренко Я.М., Калитки О.М. у справі № 440/2010/19 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ.
1. У червні 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - позивач, Полтавське обласне відділення ФСЗІ) звернулось до суду з позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" (далі також- відповідач, ПП "Білоцерківська агропромислова група") адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 216 969,78 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 32 858,10 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача у 2018 році, менша установленої нормативом відповідно до ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ), а саме: не працевлаштовано 13 осіб, тому до 15 квітня 2019 року відповідач повинен був згідно ст. 20 Закону № 875-ХІІ самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 1 216 969,00 грн.
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: створив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, звітував Фонд соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року скасовано, прийнято нове - про задоволення адміністративного позову Полтавського обласного відділення ФСЗІ та стягнення з ПП "Білоцерківська агропромислова група" на користь позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1216969,78 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 32 858,10 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували: 1) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; 2) факт роботи осіб з інвалідністю на відповідних посадах.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, у листопаді 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і не дослідив належним чином усіх обставин справи. Зазначає, що позивач в позовній заяві і в апеляційній скарзі визнав, що підприємством вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю. Ні позивач, ні служба зайнятості не заперечують, що на підприємстві протягом 2018 року працювало 8 осіб, яким встановлена інвалідність, служба зайнятості проінформована, відповідно до чинного законодавства, про створення 13 робочих місць для працевлаштування інвалідів (середньооблікова чисельність працюючих на протязі 2018 року становила 513 осіб). В постанові суду апеляційної інстанції також підтверджено факт створення робочих місць для осіб з інвалідністю та відповідне інформування підприємством про це службу зайнятості. Накази про звільнення та прийом на роботу інвалідів не надавались і не могли бути надані суду в зв`язку з тим, що особи з інвалідністю не приймались на роботу і не звільнялись на протязі 2018 року. Крім того, відповідач наголошує, що позивачем взагалі ігнорується правова природа адміністративно-господарських санкцій та вимоги чинного законодавства, а також судової практики. Періодичність подання звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
7. Відповідач наголошує на хибності висновку суду апеляційної інстанції, що кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів змінювалась, і що додаткові місця повинні бути створені, а також про обов`язок підприємства в пошуку інвалідів для працевлаштування.
8. До того ж, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі обгрунтовуючи позовні вимоги посилається лише на один звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік становила 513 осіб, кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статтей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 21 особа із яких не працевлаштовано 13 осіб з інвалідністю. Позивачем визнано
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Касаційну скаргу подано до суду 14 листопада 2019 року.
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя - Желєзний І.В., судді - Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.) ухвалою від 14 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Білоцерківська агропромислова група" у справі № 440/2010/19.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем протягом 2018 року до Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості подавалися звіти за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії).
11. Відповідно до листа Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості реквізити убачається, що ПП "Білоцерківська агропромислова група" кожен місяць 2018 року надавала відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю та щомісячно їх підтверджувала. При цьому, особи з інвалідністю на заявлені вакансії не направлялись у зв`язку з відсутністю таких на обліку, для яких вказана робота є підходящою. Крім того, проводився пошук і підбір претендентів серед осіб, що не перебували на обліку у службі зайнятості
12. Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ), поданим Приватним підприємством "Білоцерківська агропромислова група" 21 лютого 2019 року вх. №2773 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік становила 513 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", становить 21 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 8 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 48023,50 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 93613,00 грн.
13. Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (13 осіб), - 1216969,78 грн.
14. З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 45 днів (з 16 квітня 2019 року по 30 травня 2019 року) позивачем нараховано пеню у сумі 32858,10 грн.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
16. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
17. Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
18. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
19. При цьому, частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
20. Частиною1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
21. Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
22. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
23. Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
24. Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
25. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
26. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
27. На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
28. Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
29. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.
30. За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
31. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
32. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
33. До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).