ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа №440/2375/19
адміністративне провадження №К/9901/2499/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина"
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гуцала М.І., Бенедик А.П., Донець Л.О. від 17 грудня 2019 року
у справі № 440/2375/19
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл Полтавщина" (далі також - відповідач, ТОВ "Сокіл Полтавщина"), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 151342,32 грн. та пеню в розмірі 6629,13 грн.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року позов задоволено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Сокіл Полтавщина" задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 440/2375/19 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сокіл Полтавщина" на користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 100 894,88 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4 419,42 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. 16 січня 2020 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №440/2375/19, в якій просить таку скасувати та ухвалити нове рішення, в якому позовні вимоги позивача залишити без задоволення.
5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2020 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №440/2375/19.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Сокіл Полтавщина" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік (форма № 10-ПІ).
8. Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2018 році становила 78 осіб.
9. При цьому кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі також - Закон № 875-XII)становить 3 особи.
10. Відповідно до вказаного Звіту, працюючи інваліди штатні працівники, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2018 році відсутні.
11. За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 151 342,32 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6 629,13 грн (за 73 дні (з 16 квітня 2019 року по 27 червня 2019 року).
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем у 2018 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.
13. Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив залишити без задоволення позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" створив відповідні робочі місця згідно штатного розпису ТОВ "Сокіл Полтавщина" та наказу №1-В від 02 січня 2018 року про затвердження штатного розпису. Також зазначав, що відповідачем 03 січня 2018 року надіслано поштового листа №03-01-18-2 із повідомленням про відкриті вакансії та проханням направити за наявності кандидатів на співбесіду для подальшого працевлаштування. Однак, звернення або надходження кандидатів для проходження співбесіди та працевлаштування відсутні до цього часу включно, тому вважає, що відповідач не порушував норм закону, а відтак немає підстав для настання відповідальності.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року та обов`язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю за період січень - грудень 2018 року.
15. Частково задовольняючи апеляційну скаргу та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для відповідача норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складає 2, а не 3 особи, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
16. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки таке прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що надсилав поштою листа від 03 січня 2018 року № 03-01-18-2 із повідомленням про відкриті вакансії на виконання Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та прохання направити за наявності кандидатів на співбесіду для подальшого працевлаштування. Однак, звернення або надходження кандидатів для проходження співбесіди та працевлаштування не отримував, тож відповідач не порушував норм закону, а відтак не має підстав для відповідальності.
17. Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції під час прийняття рішення дійшов помилкового висновку, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені потрібно розраховувати виходячи із середньооблікової чисельності 49 осіб, а не 78 осіб. В іншій частині позову суди встановили факт неналежного виконання обов`язку відповідача щодо інформування центру зайнятості про вільні вакантні посади для осіб з інвалідністю. Доказів створення або виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві відповідача суду не надано.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
20. Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
21. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
22. При цьому, частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
23. Частиною1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
24. Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
25. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
26. Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
27. Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
28. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
29. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
30. На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
31. Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
32. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.
33. За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
34. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте таким, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.