ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4700/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Кривбасводоканал"
представник не з`явився
відповідач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль"
представник не з`явився
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 25.06.2020
у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Коваль Л.А., Кузнецов В.О.
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови в позові
від 11.02.2020
у складі судді Бондарєва Е.М.
у справі №904/4700/19
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
про стягнення 771 405, 20 грн. 3% річних, 3 226 676, 88 грн. інфляційних втрат
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 27.07.2020 через Центральний апеляційний господарський суд Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №8351 від 24.07.2020 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 в частині відмови в позові у справі №904/4700/19 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4700/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020.
2.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г. відкрито касаційне провадження у справі №904/4700/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 в частині відмови в позові та призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 10.09.2020 о 10:45.
3. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4700/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020; ухвалою Суду від 08.09.2020 зазначеною колегією суддів справу №904/4700/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 в частині відмови в позові прийнято до провадження з призначеним ухвалою Суду 17.08.2020 розглядом на 10.09.2020 о 10:45.
4. Відповідачем у встановлений ухвалою Верховного Суду 17.08.2020 строк до 04.09.2020 відзиву на касаційну скаргу позивача не подано.
09.09.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про відкладення розгляду справи на іншу дату з посиланням на факт одержання ним ухвали Суду 17.08.2020 про відкриття провадження у справі №904/4700/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Кривбасводоканал" лише 08.09.2020, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості подати відзив на касаційну скаргу до першого судового засідання, яке призначено на 10.09.2020.
Зазначене клопотання відповідача не містить кваліфікованого електронного підпису, а, відтак, не відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" до оригіналу електронного документа, тому не розглядається Судом по суті.
Водночас, Суд зазначає, що до матеріалів касаційної скарги позивачем - Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" долучено оригінали фіскального чека, накладної АТ "Укрпошта" від 24.07.2020 та опису вкладення у цінний лист, надісланий на адресу відповідача із вкладенням касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 25.06.2020 та рішення місцевого суду від 11.02.2020 у справі №904/4700/19 з додатками на 16-х аркушах; трекінгом поштового відправлення №5002702875472 із веб-сайту АТ "Укрпошта" підтверджується, що копію касаційної скарги з додатками відповідач отримав 01.08.2020 та не був позбавлений можливості скористатися процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу в порядку статті 295 ГПК України незалежно від одержання копії ухвали Верховного Суду 17.08.2020 про відкриття касаційного провадження за такою касаційною скаргою.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст вимог скаржника
5. 16.10.2019 Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулося до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль", відповідач) з позовом про стягнення заборгованості на загальну суму 3 998 082, 08 грн., з яких 771 405, 20 грн. 3% річних за період з 01.10.2016 по 30.10.2018 і 3 226 676, 88 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2016 року - жовтень 2018 року.
5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем зобов`язання в частині оплати боргу перед позивачем відповідно до рішення суду від 13.05.2004 у господарській справі №35/106 про стягнення основного боргу за договорами на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат на загальну суму 17 037 936, 75 грн.; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат на суму 771 405, 20 грн. за період з 01.10.2016 по 30.10.2018 та 3% річних на суму 3 226 676, 88 грн. за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року на суму залишку основного боргу, стягненого за судовим рішенням у справі №35/106 у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3% річних у спірні періоди.
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
6. 11.02.2020 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 188 840, 14 грн - 3% річних, 1 298 356, 91 грн. інфляційних втрат та 22 307, 96 грн. судового збору.
6.1. Місцевий суд встановив, що рішенням суду 13.05.2004 у господарській справі №35/106 встановлено преюдиційні при розгляді справи №904/4700/19 обставини укладення 16.04.1997 та 29.05.2003 між позивачем - КП "Кривбасводоканал" та Державним підприємством "Криворізька теплоелектроцентраль", правонаступником якого є відповідач - АТ "Криворізька теплоцентраль", договорів №48 та №124 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію, на виконання умов яких позивачем у період з вересня 2002 року по лютий 2004 року включно надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 16 051 633, 60 грн.; відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 175 400 грн., що стало підставою для стягнення з відповідача за рішенням суду у справі №35/106 основного боргу на суму 15 876 233, 60 грн., 883 353, 18 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2002 року по лютий 2004 року та 276 531, 97 грн. - 3% річних за період з 30.09.2002 по 27.02.2004.
Зазначене рішення суду у господарській справі №35/106 набрало законної сили 24.05.2004 та в цей же день на його виконання було видано наказ суду.
6.2. Місцевим судом встановлено, що відповідачем заборгованість за наказом суду 24.05.2004 у справі №35/106 погашена в повному обсязі на суму 17 037 936, 75 грн. та сплачувалася на користь позивача частинами, а саме у період з 13.05.2016 по 31.07.2016 на суму 2 576 243, 84 грн. та у період з 01.08.2016 по 19.11.2018 на суму 14 461 692, 91 грн.
6.3. Спір у справі №904/4700/19 виник щодо правомірності нарахування позивачем відповідачу 3% річних на суму 771 405, 20 грн. за період з 01.10.2016 по 30.10.2018 та інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року на суму 3 226 676, 88 грн. в порядку частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати боргу за рішенням суду 13.05.2004 у господарській справі №35/106.
6.4. Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив, що на момент звернення позивача до місцевого суду з позовом 16.10.2019 відповідач - АТ "Криворізька теплоцентраль" (код ЄДРПОУ 00130850) перебувало у процесі приватизації відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" та від 16.01.2019 №36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності", у зв`язку з чим за клопотанням Фонду державного майна України Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 30.10.2018 закрито провадження у справі №904/128/17 про банкрутство АТ "Криворізька теплоцентраль".
За доводами відповідача, до правовідносин, що виникли між АТ "Криворізька теплоцентраль" та КП "Кривбасводоканал" щодо розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення на підставі договорів №48 від 16.04.1997 та №124 від 29.05.2003, підлягають застосуванню положення пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018 (чинний з 07.03.2018) про заборону застосування до боржників, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, після припинення провадження у справі про банкрутство індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
6.5. Позивач заперечував проти застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з посиланням на те, що зазначений Закон втратив чинність у зв`язку із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства; водночас, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" №2269-VIII від 18.01.2018, яким було доповнено Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство пунктом 4-3, не встановлює жодних заборон чи обмежень щодо нарахування неустойки, фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржником.
Позивач зауважив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу; вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
На підтвердження своїх доводів позивач звернувся до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України.
Позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 17 037 936, 75 грн., стягнена за судовим рішенням 13.05.2004 у справі №35/106, була заявлена у складі конкурсних кредиторських вимог позивача у справу про банкрутство відповідача №904/128/17 (заява з грошовими вимогами прийнята до розгляду судом ухвалою 11.05.2017); зазначена сума боргу погашалася боржником (відповідачем) як до порушення справи про банкрутство 23.03.2017, так і під час провадження у справі про банкрутство відповідача; остаточно суму боргу погашено 19.11.2018, тобто після закриття провадження у справі про банкрутство відповідача ухвалою суду 30.10.2018. Позивач доводив, що спірна сума заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних не є конкурсними вимогами, а є поточною заборгованістю відповідача, так як нарахована у зв`язку з несвоєчасною сплатою конкурсної заборгованості (боргу, стягненого за судовим рішенням).
6.6. Приймаючи рішення про відмову в позові у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 23.03.2017 по 30.10.2018, місцевий суд виходив з того, що у спірний період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду 23.03.2017 про порушення провадження у справі №904/128/17 про банкрутство АТ "Криворізька теплоцентраль", дію якого було припинено з дня закриття провадження у цій справі ухвалою суду 30.10.2018, та зіслався на приписи частин першої, третьої, сьомої статті 19 Закону про банкрутство про незастосування до боржника індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та 3% річних від простроченої суми протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача-боржника.
6.7. Розглядаючи позов у частині нарахування відповідачу інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на суму 1 298 356, 91 грн. та 3% річних за період з 01.10.2016 по 23.03.2017 на суму 188 840, 14 грн., місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, оскільки їх заявлено за період до порушення щодо відповідача провадження у справі №904/128/17 про банкрутство ухвалою суду 23.03.2017, тобто поза межами дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного цією ж ухвалою господарського суду.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
7. 25.06.2020 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 у справі №904/4700/19 скасовано в частині задоволення позову; ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення з відповідача 188 840, 14 грн. - 3% річних, 1 298 356, 91 грн. інфляційних втрат та 22 307, 96 грн. судового збору відмовлено; у решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 у справі №904/4700/19 залишено без змін; стягнено з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на суму 33 461, 94 грн.
7.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги відповідача щодо скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та прийняття нового рішення про відмову в позові з посиланням на відсутність підстав для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання на суму заборгованості, стягненої за рішенням суду 13.05.2004 у справі №35/106, зважаючи на обставини закриття щодо відповідача-боржника провадження у справі про банкрутство №904/128/17 ухвалою суду 30.10.2018 та здійснення щодо нього, як господарського товариства 99,9864% акцій якого належить державі, процедури приватизації згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 та її продовження на підставі розпорядження Уряду №36-р від 16.01.2019.
Відповідач доводив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими визначено пряму заборону на застосування індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання підприємством-відповідачем, яке перебувало у процедурі банкрутства і щодо якого прийнято рішення про приватизацію.
7.2. Апеляційний суд взяв до уваги заперечення позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача та його доводи про законність оскаржуваного рішення місцевого суду та помилковість висновків відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства, що не передбачає обмежень чи заборон для нарахування інфляційних втрат, 3% річних на заборгованість підприємств, у статутному капіталі яких частка держави становить більш ніж 50% акцій (часток); таких обмежень і заборон також не встановлено Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", що застосовується в ході приватизації відповідача.
7.3. Апеляційний суд погодився з правильністю та повнотою встановлення місцевим судом обставин порушення щодо АТ "Криворізька теплоцентраль" 23.03.2017 провадження у справі про банкрутство №904/128/17 та його закриття ухвалою суду 30.10.2018 у зв`язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення (наказ №760 від 08.06.2018) про приватизацію АТ "Криворізька теплоцентраль", та погодився з висновками місцевого суду про те, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача-боржника, введеного ухвалою суду 23.03.2017, заборонялося застосування до боржника індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення боржника щодо виконання рішення суду 13.05.2004 у справі №35/106 відповідно до вимог частини третьої статті 19 Закону про банкрутство.
За встановлених місцевим судом обставин щодо часових меж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів АТ "Криворізька теплоцентраль" у справі про банкрутство №904/128/17 з 23.03.2017 по 30.10.2018, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови місцевого суду у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 23.03.2017 по 30.10.2018.
7.4. Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 188 840, 14 грн. за період з 01.10.2016 (початок періоду нарахування спірних платежів) по 23.03.2017 (порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) та інфляційних втрат на суму 1 298 356, 91 грн. за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, місцевий суд не врахував приписи пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким зазначений Закон доповнено у зв`язку із прийняттям Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що набрав чинності 07.03.2018.
Апеляційний суд зазначив, що пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після припинення провадження у справі про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Апеляційним судом встановлено, що провадження у справі №904/128/17 про банкрутство АТ "Криворізька теплоцентраль" було закрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 саме з підстав, встановлених пунктом 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За таких обставин та керуючись приписами статті 5 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача 3% річних на суму 188 840, 14 грн. за період з 01.10.2016 по 23.03.2017 та інфляційних втрат на суму 1 298 356, 91 грн. за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що виключають можливість нарахування позивачем спірних сум інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання після закриття справи про банкрутство відповідача.
7.5. Апеляційний суд зауважив, що на час звернення позивача з позовом до місцевого суду 16.10.2019 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" був чинним, а його норми повинні застосовуватися до вимог позивача на час вчинення відповідної процесуальної дії - подання позову, який спрямований на захист порушених відповідачем прав та інтересів позивача.
Відмовляючи в позові в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем до моменту порушення щодо відповідача справи про банкрутство №904/128/17 ухвалою суду 23.03.2017, апеляційний суд керувався нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (абзац 2 пункту 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення"), які є спеціальними відносно загальних норм частини другої статті 625 ЦК України про відповідальність за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання, та забороняють нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості відповідача, що перебуває у процедурі приватизації.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (позивача у справі)
8. Скаржник зазначив, що грошове зобов`язання відповідача підтверджується рішенням суду 13.05.2004 у справі №35/106, внаслідок невиконання якого боржником-відповідачем у позивача, як кредитора, виникло право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення; таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 26.04.2017 у справі №918/329/16.
9. Скаржник доводив, що наявність рішення суду про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, що підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема 20.12.2010 у справі №3-57гс10, 04.07.2011 у справі №3-65гс11, 12.09.2011 у справі №3-73гс11, 24.10.2011 у справі №3-89гс11, 14.11.2011 у справі №3-116гс11, 23.01.2012 у справі №3-142гс11.
10. Скаржник аргументував, що заборгованість відповідача, яка складається з нарахованих 3% річних у розмірі 771 045, 20 грн. за період з 01.11.2016 по 30.10.2018 та інфляційних втрат на суму 3 226 676, 88 грн. за період з 01.11.2016 по 30.10.2018, пов`язана з довготривалим невиконанням відповідачем свої обов`язків у частині оплати боргу перед позивачем згідно з рішенням суду 13.05.2004 у справі №35/106; водночас, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи при розгляді даного спору та не дослідили періоди, в які була здійснена оплата відповідачем суми боргу в розмірі 14 461 692, 91 грн. відповідно до зазначеного судового рішення, а також не з`ясували розміру сум, нарахованих як 3% річних та інфляційні втрати за період до порушення провадження у справі №904/128/17 про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не перевірили розміру кредиторських вимог позивача, що їх заявлено у справу про банкрутство відповідача.
Доводи інших учасників справи
11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу позивача не подав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
12. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 8-10 описової частини цієї постанови.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій
13. Предметом касаційного оскарження у справі №904/4700/19 позивачем визначено постанову апеляційного суду 25.06.2020 в цілому та рішення місцевого суду 11.02.2020 в частині відмови в позові з посиланням на помилкову відмову апеляційного суду у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за період прострочення сплати заборгованості за рішенням суду до моменту порушення 23.03.2017 щодо відповідача справи про банкрутство №904/128/17, внаслідок помилкового застосування до спірних правовідносин положень пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також з доводами про безпідставність відмови місцевого та апеляційного судів у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 23.03.2017 по 30.10.2018, у зв`язку із дією мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача-боржника, тоді як право на одержання таких сум позивачем-кредитором передбачено частиною другою статті 625 ЦК України.
З огляду на таке, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень положень частини другої статті 625 ЦК України в сукупності із спеціальною нормою статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що визначала наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача ухвалою суду 23.03.2017 у справі №904/128/17, а також правильність застосування апеляційним судом до спірних правовідносин приписів пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, чинній з 07.03.2018.
14. Розглядаючи доводи позивача про неправильне застосування місцевим та апеляційним судами положень частини другої статті 625 ЦК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приймає до уваги таке.
14.1. За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства або укладення договору.
14.2. Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У свою чергу, у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.