ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа №805/2228/17-а
адміністративне провадження №К/9901/41916/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Голубової Л.Б. від 04 липня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М. від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техіновація" до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання утриматися від вчинення дій,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техіновація" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005221200 від 14 грудня 2016 року, №0000461201 від 24 жовтня 2016 року, №0005231200 від 14 грудня 2016 року; 2) зобов`язати Інспекцію утриматися від вчинення дій згідно рішення ГУДФС у Донецькій області №2246/10/05-00-10-01-12-1 від 28 лютого 2017 року про результати розгляду скарги, а саме не вчиняти дії щодо надіслання Товариству нового податкового повідомлення-рішення на суму штрафних санкцій у розмірі 18961,36 грн., що було скасоване ГУДФС у Донецькій області через однакову нумерацію.
Обґрунтовуючи позовну заяву, окрім іншого, зазначало, що статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), на період її проведення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому, оскільки воно як суб`єкт підприємницької діяльності здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за землю.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року позов задоволено; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0005221200 від 14 грудня 2016 року, №0000461201 від 24 жовтня 2016 року на суму штрафних санкцій 10003,45 грн., №0005231200 від 14 грудня 2016 року на суму штрафних санкцій 990,32 грн.; зобов`язано Інспекцію утриматися від вчинення дій згідно рішення ГУ ДФС у Донецькій області №2246/10/05-00-10-01-12-1 від 28 лютого 2017 року про результати розгляду скарги, а саме не вчиняти дії щодо надіслання Товариству нового податкового повідомлення-рішення на суму штрафних санкцій 18961,36 грн., що було скасоване ГУ ДФС у Донецькій області через однакову нумерацію.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Товариство знаходиться, провадить господарську діяльність та перебуває на обліку в контролюючому органі в зоні проведення АТО, отримало сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, а відтак у відповідності до положень статті 6 Закону №1669-VII на період проведення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (орендної плати). Також суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання утриматися від вчинення дій, вказавши, що такі є похідними від незаконності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки нарахована сума штрафу за 2014 рік є неправомірною.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 04 жовтня 2017 року скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та прийняв нове, яким позов Товариства задовольнив частково; визнав незаконними та скасував податкові повідомлення-рішення №0005221200 від 14 грудня 2016 року, №0000461201 від 24 жовтня 2016 року на суму штрафних санкцій 10003,45 грн., №0005231200 від 14 грудня 2016 року на суму штрафних санкцій 990,32 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Підставою для ухвалення такого рішення апеляційним судом став його висновок про передчасність заявленої позовної вимоги про зобов`язання Інспекції утриматися від вчинення дій, адже доказів винесення нового податкового повідомлення - рішення контролюючим органом не надано. Водночас, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та задовольняючи їх, апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки стаття 6 Закону №1669 не визначає порядок звільнення від плати за користування землею та не змінює регулювання податкових відносин, а територія села Стапанівка Олександрівського району, де фактично знаходиться Товариство, постійно було під контролем української влади.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство (код ЄДРПОУ 35293307) зареєстровано як суб`єкт господарювання - юридична особа, місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 83, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Перебуває на податковому обліку в Інспекції як платник податків за неосновним місцем обліку.
Відповідачем проведено камеральну перевірку щодо неподання податкової декларації з плати за землю за 2015-2016 роки та з питання своєчасної сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у період з 30 червня 2014 року по 28 жовтня 2016 року, за наслідками якої складений акт від 25 листопада 2016 року №16/12/35293307, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме порушення граничних термінів сплати грошових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб за період з 30 червня 2014 року по 30 грудня 2014 року в сумі 149775,65 грн., а також неподання податкових декларацій з плати за землю за 2015 - 2016 роки, відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України.
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення: від 14 грудня 2016 року №0005221200, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 20% в сумі 10003,45 грн.; від 14 грудня 2016 року №0005231200, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 20% в сумі 990,32 грн.; від 14 грудня 2016 року №0005221200, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 20% в сумі 18961,36 грн.
Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області №2246/10/05-00-10-01-12-1 від 28 лютого 2017 року податкове повідомлення-рішення №0005221200 на суму 18961,36 грн. скасовано з підстав прийняття двух рішень з однаковими номерами та зобов`язано Інспекцію вчинити дії для надсилання Товариству нового податкового повідомлення-рішення, інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Аналогічний обов`язок платника податків закріплений і в підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, згідно з яким платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.