ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 810/3703/16
адміністративне провадження № К/9901/38111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Точмаш" на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді Харченко С.В. від 21 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів Кучми А.Ю., Лічевського І.О. від 25 квітня 2017 року у справі за позовом Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Публічного акціонерного товариства "Завод "Точмаш" про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Броварська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Точмаш" (далі - відповідач, Товариство), в якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача податковий борг в сумі 126119,58 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по орендній платі за землю за 2016 рік, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов`язань, самостійно задекларованих платником, з урахуванням нарахованої пені.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства податковий борг в сумі 126119,58 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума податкового зобов`язання по орендній платі за землю за травень - грудень 2016 року в сумі 123590,56 грн., задекларована відповідачем у декларації з плати за землю (для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 15 лютого 2016 року (реєстраційний №9020678826), уточнюючій податковій декларації з плати за землю (для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 13 лютого 2017 року (реєстраційний №9269998838), набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення та стягнення пені, нарахованої за несвоєчасне погашення суми податкового зобов`язання, у розмірі 2529,02 грн., є обґрунтованими. При цьому зазначив, що надіслана платнику податків у 2014 році податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії, адже податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати, а провадження у справі в частині стягнення податкового боргу у сумі 92125,89 грн згідно податкової вимоги №2940-25 від 25 вересня 2014 року закрити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про можливість стягнення податкового боргу, адже податкова вимога №2940-25 від 25 вересня 2014 року не дає податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, так як остання була предметом розгляду в іншій справі №810/4422/15, предметом якої було стягнення з відповідача податкової заборгованості з плати за землю й рішення суду в якій набрало законної сили, а тому вважає, що наявні підстави для закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи по суті; далі - КАС України).
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Інспекції як платник орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
З метою погашення Товариством податкового боргу, що виник раніше, позивачем винесено податкову вимогу №2940-25 від 25 вересня 2014 року на загальну суму 92125,89 грн., яка отримана відповідачем 04 листопада 2014 року.
15 лютого 2016 року відповідачем подано контролюючому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (реєстраційний №9020678826), в якій самостійно визначена сума зобов`язання, що підлягає сплаті, в розмірі 355082,09 грн., в тому числі за період з січня по листопад 2016 року в розмірі 29590,17 грн. щомісячно, за грудень 2016 року - 29590,22 грн.
13 лютого 2017 року відповідачем подано контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (реєстраційний №9269998838), відповідно до якої нараховано до зменшення податкове зобов`язання на 2016 рік в сумі 156691,97 грн., самостійно визначена сума зобов`язання, що підлягає сплаті за 2016 рік, в розмірі 198390,12 грн., в тому числі за період з січня по грудень 2016 року в розмірі 16532,51 грн. щомісячно.
Судами встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку та облікової картки платника податків за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю за період з травня по грудень 2016 року в сумі 123590,56 грн. Також податковим органом нараховано пеню у розмірі 2529,02 грн.
При цьому, як зазначили суди, при проведенні розрахунку заборгованості взято до уваги проведені відповідачем платежі за період з 27 листопада 2015 року по 09 вересня 2016 року, а саме: 27 листопада 2015 року на суму 30649,11 грн., 30 грудня 2015 року на суму 30000,00 грн., 05 лютого 2016 року на суму 9500,00 грн., 15 лютого 2016 року на суму 20500,00 грн., 01 березня 2016 року на суму 30000,00 грн., 30 березня 2016 року на суму 29500,00 грн., 05 квітня 2016 року на суму 27000,00 грн., 12 квітня 2016 року на суму 3978,56 грн., 10 травня 2016 року на суму 10000,00 грн., 03 червня 2016 року на суму 10000,00 грн., 13 червня 2016 року на суму 10000,00 грн., 07 липня 2016 року на суму 11300,00 грн., 07 липня 2016 року на суму 16200,00 грн., 08 серпня 2016 року на суму 10000,00 грн., 09 вересня 2016 року на суму 10000,00 грн.
За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов`язань у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.