ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2020 року
Київ
справа №752/5191/16-а
адміністративне провадження №К/9901/52653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №752/5191/16-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року (суддя Мирошниченко О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення виплати довічного утримання з 16465,33 грн до 14463,67 грн;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразово 32772,30 грн за період з 1 січня 2015 року по 1 квітня 2016 року по 2184,82 грн щомісячно невиплачених сум;
- зобов`язати відповідача з 1 квітня 2016 року виплачувати позивачу довічне утримання у розмірі 16465,33 грн;
-- зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
Вимоги позову вмотивовано тим, що зміни, внесені до Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині обкладення податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, в тому числі, і щомісячного довічного грошового утримання, не стосуються отримуваних позивачем виплат, оскільки право на отримання таких виплат було набуте ОСОБА_1 до 1 січня 2015 року. На переконання позивача, зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці суперечить рішенням Конституційного Суду України (№8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, №4-рп/2007 від 18 червня 2007 року, №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 8 липня 2013 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
До 1 січня 2015 року позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 16465,33 грн, а з 1 січня 2015 року - 14463,67 грн.
Відповідно до листа №463/12/Д-438 від 23 листопада 2015 року ПФУ повідомило позивача, що з 1 січня 2015 року набрали чинності зміни до ПК України, відповідно до яких щомісячне довічне грошове утримання судді підлягає оподаткуванню, внаслідок чого зменшився його розмір.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вказали, що положення ПК України в частині оподаткування довічного грошового утримання судді набрали чинності 1 січня 2015 року і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому дії ПФУ з утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з щомісячного довічного грошового утримання позивача, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, є правомірними.
Суд апеляційної інстанції врахував, що станом на час розгляду справи в апеляційному суді, Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 визнав неконституційним положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, але зазначив, що в силу приписів статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення вказаної правової норми втратили чинність лише з 27 лютого 2018 року, тому станом на час виникнення спірних правовідносин поширювали свою дію на них та підлягали застосуванню.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга вмотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача, що ПФУ надало відмову позивачу у вигляді листа, а не рішення, як це передбачено вимогами Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Судами було проігноровано рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання судді є звільненим від оподаткування. Такі ж положення містили і рішення КСУ від 11 жовтня 2015 року №8-рп/2005 та від 18 червня 2007 року №4-рп/2007.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на неправомірність посилань судів попередніх інстанцій, що позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання. Скаржник зауважує, що пішов у відставку атестованим суддею.
Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року задоволено заяви суддів Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Кравчука В.М. про самовідвід та відведено їх від участі у розгляді справи №752/5191/16-а.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гімона М. М. (судді-доповідача), суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А., про що складено протокол від 24 червня 2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За приписами підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Згідно із статтею 7 Закону України № 80 від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет на 2015 рік" у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн. Відтак, відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць.
В подальшому, Законом України від 2 червня 2016 року №1411-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій", який набрав чинності з 1 липня 2016 року, до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України внесено зміни, згідно з якими базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.