ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 808/966/16
касаційне провадження № К/9901/25459/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 (суддя Нечипуренко О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (судді: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О., Панченко О.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових рішень та вимог,
У С Т А Н О В И В:
17.03.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2015 №0023151702 у частині основного платежу на суму 69 836, 96 грн та штрафних санкцій у розмірі 17 459, 24 грн, визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 03.02.2016 №0002601702 у частині 157 141, 66 грн, а також визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2015 №0023141702 у сумі 15 667,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що контролюючий орган в акті перевірки не навів доказів, які б свідчили про завищення нею валових витрат на придбання дизельного пального, зважаючи на те, що на думку відповідача єдиною підставою для здійснення списання паливно-мастильних матеріалів позивачем мали бути норми витрат наведені у наказі Мінтрансу від 10.02.1998 №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті". Проте, у акті перевірки помилково застосовано норми витрат зазначеного вище наказу до фізичної особи-підприємця.
Позивач також зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про ненарахування та несплату нею єдиного внеску унаслідок заниження доходу через завищення витрат, що враховуються при визначенні норми витрат списання паливно-мастильних матеріалів.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2016 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 22.12.2015 №0023151702 у частині основного платежу на суму 69 836, 96 грн та штрафних санкцій у розмірі 17 459, 24 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 03.02.2016 №0002601702 у частині 157 141, 66 грн, а також рішення про застосування штрафних санкцій своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.12.2015 №0023141702 у сумі 15 667,96 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивачки судовий збір в сумі 2 582, 24 грн.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2016 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2016.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами не було надано належну оцінку обставинам викладеним у акті перевірки, а також не прийнято уваги, що наказ Міністерства транспорту України від 10.07.2012 №43 "Про затвердження витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" є актом нормативно-технічного характеру та відповідно до підпункту "е" пункту 5 "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України і є чинним без такої. Крім того, скаржник стверджує, що вказаний нормативний документ мають застосовувати державні установи, центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, а також суб`єкти господарювання незалежно від форми власності.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.
Верховний Суд ухвалою від 07.09.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.07.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 норм законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
Унаслідок проведеної перевірки відповідачем складено акт від 04.12.2015 №1206/0828-1702/ НОМЕР_1, у якому зафіксувало порушення позивачкою вимог: - підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, підпункту "а" пункту 176.1 статті176, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 74 765, 25 грн, в тому числі за 2012 рік у сумі 17 236, 56 грн, за 2013 рік у сумі 29 169, 57 грн та за 2014 рік у сумі 28 359, 12 грн; включення до декларації про отримані доходи за 2012, 2013 та 2014 роки перекручених даних, неналежне ведення обліку доходів і витрат; - підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 3, частини 2 пункту 1, пункту 5 статті 7, пунктів 2, 8, 12 статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі підпункту 3.3 розділу ІІІ, абзацу другого підпункту 2 пункту 4.5 розділу ІV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затверджену наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своєчасно не нарахована та не сплачена у строки, зазначені відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 4.5 розділу ІV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затверджену наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455, сума єдиного внеску за 2012 рік у сумі 39 873, 90 грн, сума єдиного внеску за 2013 рік у сумі 65 068, 81 грн та сума єдиного внеску за 2014 рік у сумі 63 599, 73 грн. Загальна сума своєчасно ненарахованого та несплаченого єдиного внеску за 2012-2014 років складає 168 542, 44грн; - підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, а саме подання податкових розрахунків форми №1ДФ за ІV квартал 2012 року, І квартал 2013 року, ІV квартал 2014 року з неповними відомостями.