ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 400/3133/18
адміністративне провадження № К/9901/33674/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Блажівська Н. Є., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В-Центр" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (судді - Запорожан Д.В., Осіпов Ю.В., Танасогло Т.М.) у справі № 400/3133/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "В-Центр" до Миколаївської митниці ДФС (правонаступник - Чорноморська митниця Держмитслужби) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
УСТАНОВИЛА:
17 грудня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "В-Центр" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування прийнятих 6 грудня 2018 року Миколаївською митницею ДФС України (далі - Митниця) рішення про коригування митної вартості товарів № UA504070/2018/00055/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації № UA504070/2018/00083.
В обґрунтування позову Товариство вказало, що відмова у митному оформленні товарів та визначення відповідачем їх митної вартості за резервним методом не відповідає вимогам Митного кодексу України (далі - МК України). Зокрема, висновок, покладений в основу спірного рішення про коригування митної вартості, зроблений відповідачем за відсутності належного аналізу наданих документів, без урахування всіх обставин. Відповідач не обґрунтував застосування резервного методу визначення митної вартості товарів та не провів попередню консультацію з позивачем.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року позов задоволено в повному обсязі та скасовано спірні рішення.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданих законом повноважень орган доходів і зборів може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості та прийняти рішення про її коригування виключно за наявності у нього обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Водночас, згідно із спірним рішенням про коригування відповідач не застосував митну вартість, визначену позивачем, зокрема, у зв`язку з тим, що подані останнім документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення її складових, не вказавши при цьому, які саме необхідні для її підтвердження числові значення відсутні.
Також суд першої інстанції вказав на те, що посилання у спірному рішенні про коригування митної вартості на ненадання Товариством документів, передбачених пунктом 15.5 контракту купівлі-продажу товару, заявленого до митного оформлення, не узгоджується з матеріалами справи, оскільки цим пунктом контракту взагалі не визначені будь-які документи (окрім інвойсів, які було надано декларантом). Обґрунтування спірного рішення тим, що у вказаному контракті підпис директора суттєво відрізняється від підпису невстановленої особи у рахунку-фактурі від 23 листопада 2018 року № 000716/18, судом визнано непереконливим з огляду на те, що така відмінність не є свідченням недостовірності документа. Суд погодився з аргументом позивача стосовно того, що "коло осіб контрагента, які мають право підписувати документи, відповідач не перевіряв", і зауважив, що право контрагента позивача уповноважувати осіб на підписання від його імені певних документів, визначається із врахуванням норм законодавства країни контрагента.
Враховуючи, що інших підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у спірному рішенні про коригування не наведено, суд визнав, що у відповідача не було правових підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Крім цього, суд дійшов висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу було прийнято без проведення обов`язкової процедури консультацій з позивачем.
Враховуючи те, що оформлення картки відмови є результатом прийняття рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновку, що оформлена на підставі протиправного рішення про коригування митної вартості картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення, виходячи з такого.
Для підтвердження заявленої митної вартості та її складових посадовою особою Митниці було витребувано у позивача додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, тари, маркування); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Проте, декларантом була надана відповідь про неможливість надання витребуваних митним органом документів.
У зв`язку з тим, що декларантом не надані у повному обсязі документи, необхідні для підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару, та не спростовані розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах, Митницею правомірно, відповідно до положень статті 55 МК України, було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Апеляційний суд вказав, що в графі 33 спірного рішення зазначено обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень пункту 10.1 контракту купівлі-продажу заявленого до митного оформлення товару оплата за товар повинна бути здійснена протягом 30 днів з дати виписки міжнародної товарно-транспортної накладної від 23 листопада 2018 року. Отже, на дату подання адміністративного позову, на думку суду, оплата повинна бути здійснена в повному обсязі. Проте, позивачем не надано суду жодного документа про здійснення оплати за оцінюваний товар, що, на думку суду, може свідчити про порушення позивачем своїх обов`язків за контрактом та стати підставою для нарахування пені відповідно до умов такого контракту, що, в свою чергу, згідно з приписами частини п`ятої статті 58 МК України може вплинути на ціну такого товару (з урахуванням суми пені).
Крім цього, апеляційний суд, пославшись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 7 вересня 2012 року в аналогічній адміністративній справі № 21-242а12, вказав на те, що Митницею шляхом витребування додаткових документів було виконано обов`язок, передбачений частиною четвертою статті 57 МК України, щодо проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості імпортованого товару.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що апеляційним судом при скасуванні рішення суду першої інстанції не вказано порушені ним норми матеріального та процесуального права, та в чому саме полягало таке порушення.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року. Митниця не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що основним видом діяльності Товариства є "дублення шкур і оздоблення шкіри; вичинка та фарбування хутра".
2 липня 2018 року Товариство та компанія "GIDUE Pellami s.r.I." (Італія) уклали контракт на поставку позивачу напівфабрикату шкіри.
Згідно з пунктом 7 контракту, товар поставляється на умовах EXW - Castelgomberto (VI)/ІНКОТЕРМС 2010. Оплата товару, відповідно до пункту 10 контракту, здійснюється протягом 30 днів з дати виписки CMR (товарно-транспортної накладної).
Від імені контрагента позивача - компанії "GIDUE Pellami s.r.І." - контракт підписано його директором. Посаду особи, яка підписала рахунок-фактуру (інвойс), не зазначено.
Відповідно до платіжного доручення від 12 лютого 2019 року № 520 товар, поставлений згідно з товарно-транспортною накладною від 23 листопада 2018 року № 3177 та рахунком від 23 листопада 2018 року № 000716/18, було оплачено 12 лютого 2019 року.
5 грудня 2018 року відповідно до контракту позивач подав до митного посту "Первомайськ" митну декларацію № UA504070/2018/202681, в якій вказав митну вартість товару, визначену за ціною контракту - 10 208,66 євро.
Для митного оформлення товару до митної декларації позивачем було надано зовнішньоекономічний контракт; пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, договір (контракт) про перевезення, копія митної декларації країни відправлення, інформація про позитивні результати державних видів контролю.
Відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товару з використанням основного методу та 6 грудня 2018 року прийняв спірне рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Згідно з вказаним рішенням про коригування визначений позивачем метод не застосовано у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості; декларантом не надані документи, передбачені пунктом 15.5 зовнішньоекономічного контракту від 2 липня 2018 року № 0207/18; а також виявлено невідповідності: у зовнішньоекономічному контракті підпис директора суттєво відрізняється від підпису невстановленої особи у рахунку-фактурі від 23 листопада 2018 року № 000716/18.