ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м.Київ
справа № 814/3482/15
адміністративне провадження № К/9901/12811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (головуючий суддя Жук С.І., судді: Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна" до Миколаївської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05 серпня 2015 року №504050002/2015/000019/2.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за другорядним (резервним), а не по основному (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методом суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року позов задоволено: скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів №504050002/2015/000019/2 від 05 серпня 2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивачем подано докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для застосування при митному оформленні імпортованого Товариством товару іншого (шостого) методу.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначаючи про неврахування судом попередньої інстанції наведених ним в позовній заяві доводів та обґрунтувань щодо безпідставного визначення митним органом митної вартості імпортованого Товариством товару із застосуванням другорядного методу, зважаючи, що митна вартість останнього, визначена за основним методом, була належним чином підтверджена поданими доказами.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 10 жовтня 2014 року між Товариством (як покупцем) та фірмою "Telko Oy", Фінляндія, Гельсінкі (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №05 про поставку полімерної сировини та індустріальної хімії.
Відповідно до специфікації №4 від 22 липня 2015 року до вищевказаного контракту фірмою "Telko Oy" поставлений позивачу карбонат кальцію загальною вартістю 231 184,35 доларів США.
З метою митного оформлення зазначеного товару, митну вартість якого воно визначило за основним методом - ціною договору (контракту), Товариство подало Митниці митну декларацію №504050002/2015/104558, до якої додало наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №05 від 10 жовтня 2014 року; специфікацію №4 від 22 липня 2015 року; інвойс №15507436 від 22 липня 2015; інвойс №15507437 від 22 липня 2015 року; коносамент №1 від 21 липня 2015 року; експортну декларацію країни відправлення №15310600ЕХ003181 від 10 липня 2015 року; сертифікат походження товару №К0233733 від 09 липня 2015 року; вантажний маніфест від 21 липня 2015 року з відмітками про проходження контролю нетарифного регулювання; прайс-лист виробника товару від 14 травня 2015 року; висновок оцінювача №20-02/08-2015 від 03 серпня 2015 року про відповідність задекларованої вартості товару ринковим цінам; калькуляцію вартості товару від 03 серпня 2015 року; страховий поліс №101474265 від 27 червня 2015 року; додаткову угоду №26 від 18 травня 2015 року; договір на брокерське обслуговування №22-07-2015 від 22 липня 2015 року; лист №03/08-001 від 03 серпня 2015 року; лист від 03 серпня 2015 року; переклади інвойсів від 22 липня 2015 року.
05 серпня 2015 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000019/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано за резервним методом (митна декларація від 22 червня 2015 року №110120000/2015/407619), внаслідок чого митні платежі збільшились на 92 234,88 грн., а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00032.
При цьому, як зазначили в своїх рішеннях суди попередніх інстанцій, коригування митної вартості товару відповідачем здійснено у зв`язку з тим, що надані декларантом документи містили неповні відомості та мали розбіжності.
З метою випуску товару у вільний обіг позивач 05 серпня 2015 року подав відповідачеві нову митну декларацію №504050002/2015/104719 про випуск товарів під гарантійні зобов`язання шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною Митницею.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.