ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 822/236/15
адміністративне провадження № К/9901/26392/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року (головуючий суддя - Польовий О.Л.)
та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Мельник - Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)
у справі №822/236/15
за позовом Приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М"
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Хмельницькому), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 10.12.2014 №0010052205/3364, №0010022205/3365, №0010002205/3366, №0009982205/3367 та №0010042205/3368
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0010022205/3365, №0010002205/3366, №0009982205/3367, №0010042205/3368 від 10.12.2014; присуджено на користь Приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" судові витрати в розмірі 32 484,35 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахували результати проведеної судово-економічної експертизи №02/07/2015/23 від 29.02.2016, якою не підтверджено викладені в акті перевірки ДПІ у м. Хмельницькому № 5269/22-05/14152653 від 24.11.2014 висновки про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами господарських відносин з ТОВ "Системи керування виробництвом" та ТОВ "ІМАС-2015". Зазначили, що надані платником первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Системи керування виробництвом", ТОВ "ІМАС-2015" у періоді, що перевірявся. З огляду на вищевикладене, суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача від 10.12.2014 №0010022205/3365, №0010002205/3366, №0009982205/3367, №0010042205/3368. При цьому, суди зазначили про правомірність податкового повідомлення - рішення від 10.12.2014 №0010052205/3364, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток до позивача застосовано штраф у розмірі 142,26 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані позивачем первинні документи не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять недоліки, зокрема, у податкових накладних відсутні опис товарів/послуг та їх кількість, обсяг, ціна постачання без урахування податку, ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, код товару згідно з УКТ ЗЕД. Посилається на інформацію, що міститься в автоматизованій системі "Податковий блок" щодо наявної розбіжності між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Тесмо - М" та ТОВ "ІМАС-2005".
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ані в апеляційному, ані у касаційному порядку не оскаржувались, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає провадженню у справі.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт за № 5269/22-05/14152653 від 24.11.2014 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення Товариством вимог:
- п.138.1, п.138.2, п. 138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 152 946,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на 751 640,00 грн;
- п.57.3 ст.57 ПК України, в результаті чого Товариством протерміновано сплату визначеного грошового зобов`язання у сумі 1 092,00 грн на 353 дні згідно акту перевірки № 4194/23-4/14152653 від 07.05.2009 із врахуванням рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 (справа № 24663/10);
- п.44.1 ст.44 п.198.1, п.198.3, п,198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну України від 01.11.2011 № 1379, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 37 026,00 грн;
-п.198.1, п.198.6 ст.198 п.200.1 абз."а" п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 157 735,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2014: за № 0010052205/3364, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 142,26 грн; за № 0010022205/3365, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 55 539,00 грн, з яких за основним платежем - 37 026,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 18 513,00 грн; за № 0010002205/3366, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення суб`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 751 640,00 грн; за № 0009982205/3367, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 152 946,00 грн; за № 0010042205/3368, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 157 735,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 78 867,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Системи керування виробництвом", ТОВ "ІМАС-2015" у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.п. 133.1.1 статті 133.1 статті 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.