Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 396/992/18
провадження № 61-3996св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року у складі судді Шепетько В. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору, посилаючись на те, що 27 червня 2007 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1554, а також зареєстрований в Новоукраїнському відділені № 6 Ульяновського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року за № 7844/36, за умовами якого вона продала ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 3 вказаного договору продаж вчинено за 180 000 грн, з яких 28 500 грн вона отримала від покупця до підписання цього договору, а 151 500 грн покупець зобов`язався оплатити їй до 01 липня 2007 року. В подальшому між нею та ОСОБА_5 декілька разів досягалася домовленість щодо відтермінування остаточного повного розрахунку за договором купівлі-продажу, що підтверджується розписками ОСОБА_6 від 25 січня 2009 року та від 28 березня 2011 року, однак ОСОБА_7 не виконав своїх зобов`язань щодо остаточного розрахунку за договором. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у справі № 396/1716/13-ц її позов до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок задоволено, розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений 27 червня 2007 року між нею та ОСОБА_2 . Визнано за нею право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В подальшому їй стало відомо про те, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 у справі № 396/269/18 було частково задоволено позов ПАТ "Укрексімбанк" до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 55207С17 від 27 червня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ВАТ "Укрексімбанк"), яке змінило назву на ПАТ "Укрексімбанк, та ОСОБА_2, в розмірі 31 358,08 доларів США, з яких прострочена заборгованість - 27 216,66 доларів США та прострочені проценти - 4 141,42 доларів США, звернено стягнення на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, який належить їй, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оцінюючої діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. З цієї справи вона дізналася, що 27 червня 2007 року між ВАТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 55207С17, за умовами якого банк надав йому кредит в розмірі 30 000 доларів США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року для оплати за житловий будинок житловою площею 29 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 180 000 грн згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 27 червня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Українською Н. М., зареєстрованим в реєстрі за № 1554. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 55207Z17, за яким він передав в іпотеку банку зазначений житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями. Оскільки ОСОБА_2 не виконав умов договору купівлі-продажу від 27 червня 2007 року, то він не набув права власності на спірний житловий будинок. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним іпотечний договір № 55207Z17, посвідчений 27 червня 2007 року та зареєстрований за № 1567.
ПАТ "Укрексімбанк" заперечило проти позову, посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а іпотека - дійсною відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у справі № 396/1716/13-ц. Крім того, з позовом в цій справі ОСОБА_1 звернулася лише в червні 2018 року, тобто через 11 років після укладення оспорюваного іпотечного договору та через 5 років після ухвалення рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у справі № 396/1716/13-ц. Тому трирічна позовна давність сплинула ще у 2010 році та в 2016 році відповідно, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 27 червня 2007 року № 55207Z17, посвідчений 27 червня 2007 року та зареєстрований за № 1567.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу від 27 червня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися про перехід права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, після повної сплати коштів. Оскільки ОСОБА_2 не здійснив такої сплати, то він і не набув будь-яких прав на вказане майно. ОСОБА_1 залишалася власником житлового будинку, постійно в ньому проживала і не була обізнана про укладення оспорюваного іпотечного договору. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у справі № 396/1716/13-ц, яким розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу від 27 червня 2007 року, не містить посилань на іпотечний договір чи будь-які інші обтяження на вказане нерухоме майно, тому не може свідчити про обізнаність ОСОБА_1 про укладення оспорюваного іпотечного договору. Факт замовлення ОСОБА_1 у 2007 році звіту про незалежну оцінку будинку також не вказує про її обізнаність з іпотечним договором, оскільки такий звіт зазвичай необхідний для укладення правочинів з нерухомим майном, який і було укладено 27 червня 2007 року. Тому позовні вимоги в цій справі ОСОБА_1 пред`явила в межах позовної давності.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2019 року ПАТ "Укрексімбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили належним чином доказів і не звернули уваги на те, що право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 набув з часу реєстрації договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу в Державному реєстрі правочинів, тобто з 27 червня 2007 року. Крім того, постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2018 року у справі № 396/1716/13-ц апеляційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк" було задоволено частково, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Тому в цій справі висновок місцевого суду, з рішенням якого погодився апеляційний суд, про те, що після укладення договору купівлі-продажу від 27 червня 2007 року ОСОБА_1 залишилася власником зазначеного нерухомого майна, є помилковим.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
20 березня 2019 року справа № 396/992/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частин першої, другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця (стаття 697 ЦК України).
Судами встановлено, що 27 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 1554, за умовами якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 3, 5 вищевказаного договору продаж вчинено за 180 000 грн, які продавець в сумі 28 500 грн отримала від покупця до підписання цього договору, а 151 500 грн покупець зобов`язується оплатити продавцю до 01 липня 2007 року. Право власності на житловий будинок виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору та повного розрахунку.
Відповідно до статті 328 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 334 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 182 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в Новоукраїнському відділені № 6 Ульяновського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року за № 7844/36, що підтверджується відміткою на договорі купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу від 27 червня 2007 року.
Таким чином, відповідно до положень вищенаведених норм матеріального права 27 червня 2007 року ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно, а відтак, і право розпоряджатися ним.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
27 червня 2007 року між ВАТ "Укрексімбанк", яке змінило назву на ПАТ "Укрексімбанк, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 55207С17, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 30 000 доларів США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року для оплати за житловий будинок житловою площею 29 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 180 000 грн, згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 27 червня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1554.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 55207Z17, предметом якого є придбаний ним цього ж дня житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .
Судами також встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 55207С17 банк звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, і рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 серпня 2011 року у справі № 2-257/11 позов ПАТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрексімбанк" 39 552,08 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 315 772,75 гривень, заборгованості за кредитним договором.
13 вересня 2011 року Кіровським районним суду міста Кіровограда видано виконавчий лист, однак заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 не погасив і рішення суду не виконав.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у справі № 396/1716/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок задоволено, розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений 27 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .