1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


9 вересня 2020 року

м. Київ


справа № 493/2031/17

провадження № 61-1510св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Крата В. І., Стрільчука В. А.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,


розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні й у надурочний час.

Вимоги позову обґрунтовувала тим, що з червня 2016 року до 11 липня 2017 року вона працювала продавцем за трудовим договором, укладеним з

ФОП ОСОБА_2, у магазині села Пасицели Балтського району Одеської області. За укладеним договором робочий тиждень мав становити 40 годин з двома вихідними, а також відпусткою тривалістю 24 днів на рік. Натомість, вона фактично працювала з 8 до 20 години без вихідних, а також у святкові дні, тому що була єдиним продавцем у магазині. Вказувала, що відповідач всупереч вимогам трудового законодавства відмовилася виплатити компенсацію за

роботу в надурочний час, вихідні та святкові дні, тому вона вважає, що її право підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин просила стянути з ФОП ОСОБА_2 за роботу у вихідні та святкові дні, а також в надурочний час заробітну плату у сумі 64 980 грн, з яких за 2016 рік - 21 260 грн, за 2017 рік - 43 020 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 5 березня 2018 року, ухваленим у складі судді Тітової Т. П., у задоволенні позову відмовлено і додатковим рішенням цього ж суду від 12 березня 2018 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції відхилив посилання позивача про виконання нею трудових обов`язків в надурочний час, у вихідні та святкові дні за період з 18 червня 2016 року до 11 липня 2017 року, оскільки нею не надано належних і допустимих доказів видання розпоряджень (наказів)

ФОП ОСОБА_2 про залучення позивача до роботи в надурочний час, вихідні та святкові дні та її письмову згоду на це. Також суд врахував, що при отриманні позивачем щомісячно заробітної плати за підсумками роботи з червня до

грудня 2016 року та з січня до липня 2017 року, остання не висувала до

ФОП ОСОБА_2 вимог щодо оплати праці в подвійному розмірі та виникнення заборгованості із заробітної плати.

Суд першої інстанції відхилив показання свідків ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 щодо тривалості робочої зміни і роботи у вихідні та святкові дні, оскільки вони не працювали разом з позивачем, відвідували магазин періодично, тому не можуть бути обізнані про конкретну кількість та обсяг роботи позивача в надурочний час, у вихідні та святкові дні. Крім того, місцевий суд відхилив показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є родичами позивача, вважаючи, що достовірність цих показань викликає сумнів.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Балтського районного суду Одеської області від 5 березня 2018 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за роботу у вихідні та святкові дні, а також за роботу в надурочний час у період

з 18 червня 2016 року до 11 липня 2017 року в сумі 64 980 грн.

Задовольняючи позов, апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції про недоведеність позову, зазначивши, що відповідач не спростувала доводів позивача про те, що остання була єдиним продавцем в магазині, який працював з 8 до 20 години, а також у вихідні та святкові дні.

Апеляційний суд відхилив посилання відповідача про те, що її магазини в селах працюють з 8 до 18 години, а обідня перерва - з 12 до 14 години, оскільки надпис про це в правилах внутрішнього трудового розпорядку, з якими ознайомлена позивач, зроблений ручкою на друкованому тексті без жодних застережень про погодження цієї умови з працівниками.

Також апеляційний суд відхилив посилання відповідача на зміст табелів робочого часу, за якими позивач не працювала в надурочний час, у вихідні та святкові дні, зазначивши, що відповідач відвідувала магазин не частіше двох разів на тиждень, тому не могла вести облік робочого часу кожен день. Крім того, відповідач не надала доказів того, що контроль за обліком робочого часу здійснювала інша особа, яка щоденно відвідувала робоче місце позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Балтського районного суду Одеської області від 5 березня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій надав перевагу доказам позивача, а саме показам свідків, які не знали і не могли знати про обставини трудових відносин сторін у справі. На думку заявника, оскаржуване судове рішення ґрунтується виключно на припущеннях та суперечливих показаннях свідків.

Заявник вказує, що обставини роботи понаднормово, у вихідні та святкові дні мають доказуватись за кожен конкретний випадок (день) такої роботи, а не взагалі за весь період роботи працівника, як це зроблено апеляційним судом.

Заявник вважає, що апеляційний суд помилково врахував правила внутрішнього трудового розпорядку, які стосуються графіку роботи магазинів у місті Балта, і не мають значення для трудового розпорядку магазину в селі Пасицели Балтського району Одеської області, в якому працювала позивач.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне

провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 1 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі, яка є малозначною, було те, що справа має виняткове значення для заявника і вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 червня 2016 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено трудовий договір № 9, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалась виконувати обов`язки продавця, а ФОП ОСОБА_2 - оплачувати цю працю в розмірі 1 600 грн на місяць. Час виконання робіт сторонами встановлено згідно графіка, але не більше 40 годин на тиждень, з наданням двох вихідних днів та щорічної відпустки тривалістю

24 календарних дні.

11 липня 2017 року позивача звільнено з роботи згідно з пунктом 8 частини першої статті 40 Кодексу законі про працю України (далі - КЗпП України).

Наказом № 23 від 18 серпня 2017 року позивача поновлено на попередній роботі та 11 листопада 2017 року звільнено у зв`язку з ліквідацією магазину і скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої

статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


................
Перейти до повного тексту