Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 2-о-72/08
провадження № 61-15787св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні інвестиційній системи",
особа, яка подала апеляційну скаргу,- Дніпровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні інвестиційні системи" на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні інвестиційні системи" (далі - ТОВ "Регіональні інвестиційні системи"), про встановлення факту,
що має юридичне значення.
Обґрунтовуючи заяву, посилався на те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29 серпня 2002 року та додаткової угоди до цього договору від 19 листопада 2004 року ТОВ "Регіональні інвестиційні системи"
є орендарем земельної ділянки площею 0,1574 га на
АДРЕСА_1 . Зі згоди орендаря заявник побудував
на цій земельній ділянці споруди: будівлю побутового призначення площею
17,4 кв. м, будівлю складу площею 20,8 кв. м, сторожку площею 7,2 кв. м. Вказані споруди згідно з висновком експерта відповідають будівельним нормам. Визнання факту права власності на ці споруди має для заявника юридичне значення. Не визнання факту права власності на це будівництво перешкоджає проведенню оформлення будь-яких правовстановлюючих документів
на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня
2008 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт права власності ОСОБА_1 на споруди: будівлю побутового призначення літ. А-1 площею 17,4 кв. м, будівлю складу літ. Б площею 20,8 кв. м, сторожку літ. В площею 7,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1574 га за адресою: АДРЕСА_1
без додаткових актів вводу в експлуатацію. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту набуття права власності, суд першої інстанції виходив
з того, що ОСОБА_1 є єдиним належним власником самовільно збудованих об`єктів нерухомості, до вказаного будівництва ніхто претензій не заявляє, прав інших осіб самовільна побудова вказаних об`єктів нерухомості не порушує,
а тому суд визнав за можливе встановити факт права власності на самочинно збудовані вищезазначені об`єкти нерухомості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року
та відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року скасовано. Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - ТОВ "Регіональні інвестиційні системи",
про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву ОСОБА_1
без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення, та помилково розглянув спір про право в порядку окремого провадження без залучення заінтересованих осіб.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2019 року,
ТОВ "Регіональні інвестиційні системи", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 липня 2019 року скасувати й передати справу до апеляційного суду
для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що Дніпровській міській раді було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року, пропущений більше ніж на 10 років, без зазначення підстав такого поновлення.
Крім того, ТОВ "Регіональні інвестиційні системи" вказує, що відповідно
до частини другої статті 358 ЦПК України суд повинен був відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати й передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзивів на касаційні скарги ТОВ "Регіональні інвестиційні системи"
та ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 2-о-72/08
з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційні скарги подано до суду у серпні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено
порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній
до 15 грудня 2017 року) передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.