Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/26819/19
провадження № 61-4093св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Крижанівської Г. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (дали - Фонд)
про відшкодування пені та 3 % річних за невиплату депозитного вкладу.
11 листопада 2019 до суду надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування пені та 3 % річних за невиплату депозитного вкладузакрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд першої інстанції, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18), дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/12003/16 позови до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо ці вимоги не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Позивачі вказували, що станом на 03 липня 2019 року вони отримали кошти лише на відшкодування за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" в загальній сумі 230 000,00 грн, однак ані відшкодування витрат на судовий збір, ані компенсації збитків, заподіяних бездіяльністю уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - уповноважена особа Фонду), вони не отримали, тож просили стягнути їх на свою користь.
Отже, заявлені вимоги за своїм змістом, а також суб`єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин, а тому згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2020 року Фонд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, та постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/20903/15-ц та у справі № 553/2630/15-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 725/5822/16-ц.
Відповідно до згаданих висновків цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин, і відповідно до цього Закону Фонд є спеціальною державною установою, що виконує функцію державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно вимоги про стягнення з Фонду інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання стосуються правомірності його дій, а тому спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У травні 2020 року від представника позивачів надійшло клопотання (відзив на касаційну скаргу), обґрунтоване тим, що касаційна скарга не підлягає розгляду у касаційному порядку, оскільки справа є малозначною.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року, ухваленим у справі № 826/7953/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію
ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії позов задоволено частково, з виходом за межі позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не включення ОСОБА_1, ОСОБА_2 до переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду. Зобовʼязано уповноважену особу Фонду Волкова О. Ю. подати до Фонду зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, стосовно рахунка № НОМЕР_1, відкритого на імʼя ОСОБА_2 на суму 60 000,00 грн, та стосовно рахунка № НОМЕР_1, відкрито на імʼя ОСОБА_1 на суму 170 000,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір
та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі
або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу
та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом
яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.