Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1286/2011
провадження № 61-9783 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової Світлани Сергіївни, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі судді Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про іпотечний кредит від 01 грудня 2006 року № 3010 у розмірі 234 656,48 доларів США,
що еквівалентно 1 870 540,70 грн, вирішити питання понесених судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня
2011 року у складі судді Кирилюк Л. К. позов ПАТ "Промінвестбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором від 01 грудня 2006 року № 3010 заборгованість у загальному розмірі 234 656,48 доларів США, що еквівалентно 1 870 540,70 грн,
64 393,97 грн комісійної винагороди за користування кредитом, 1700,00 грн понесених судових витрат по оплаті судового збору, 120,00 грн витрат
на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції стягнув солідарно вказану суму заборгованості з ОСОБА_5, як позичальника за договором
про іпотечний кредит № 3010, укладеним між ним та банком 01 грудня
2006 року, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як майнових поручителів за іпотечним договором від 01 грудня 2006 року, укладеним між сторонами на забезпечення виконання кредитного договору.
Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4, в інтересах якої діяла представник - адвокат
Калмикова С. С., у травні 2020 року звернулася до апеляційного суду
із апеляційною скаргою та заявила клопотання про поновлення строку
на апеляційне оскарження.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року
у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діяла Калмикова С. С.,
на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня
2011 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення,
а заявнику було відомо про розгляд указаної справи в суді першої інстанції, однак до 2020 року вона не цікавилася результатами її розгляду
(частина друга статті 358 ЦПК України).
Підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та застосування до даних правовідносин положень пунктів 1, 2 частини другої статті 358
ЦПК України заявником не доведено, апеляційним судом таких
не встановлено.
Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження
№ 61-37352 сво 18).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 липня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової С. С., у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заявник просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 2-1286/2011 із Шевченківського районного суду м. Чернівців та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції формально розглянув питання стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення належним чином ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи та невстановлення осіб, які брали участь
у розгляді справи, а тому дійшов помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_4 в існуванні рішення суду першої інстанції та про пропуск нею строку на апеляційне оскарження. При цьому у матеріалах справи відсутні підтвердження направлення судом першої інстанції ОСОБА_4 повідомлень про час і місце розгляду справи
та копії рішення суду першої інстанції.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на неврахування апеляційним судом норми Прикінцевих положень ЦПК України, зокрема,
що під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Відзив на касаційну скаргупротягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової С. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 129 Конституції України закріплено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Cуду як джерело права.
Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні
у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
Частина перша статті 354 ЦПК України встановлює строк на апеляційне оскарження, а частиною третьою вказаної статті закріплено, що такий строк може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин,
крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно
від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження