ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/1224/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Шпак Д.Р., Музичко Р.В. - адвокат, Грачова А.В. - адвокат;
відповідача - Стойка А.О. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АТП-2361"
на рішення Господарського суду Черкаської області
(суддя Спаських Н.М.)
від 17.12.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий -Андрієнко В.В., судді Демидова А.М., Сітайло Л.Г.)
від 02.06.2020
у справі за позовом ОСОБА_1
до Закритого акціонерного товариства "АТП-2361"
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. 20.11.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач), який є акціонером та власником 22729 штук простих іменних акцій ЗАТ "АТП-2361", що становить 42,3543 % статутного капіталу цього товариства, звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "АТП-2361" (надалі - ЗАТ "АТП-2361", відповідач) про визнання недійсним з моменту прийняття рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" від 21 серпня 2018 року з питання №4 порядку денного, яким схвалено правочини, що були укладені протягом 2017 року, а саме:
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1473 від 21.02.2017 - навіс зварювального цеху під літерою "Ж" площею 31,9 кв м частина замощення І площею 5 537,0 кв м, сума договору 259 862 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1469 від 21.02.2017 - навіс зварювального цеху під літерою "З" площею 972,0 кв м частина замощення І площею 4 242,0 кв м сума договору 342 722 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1465 від 21.02.2017 - огорожа під № 1-3, частина замощення І площею 4 242,0 м кв, сума договору 298 724 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1461 від 21.02.2017 - компресорна під літерою "З" площею 7,8 кв м, навіс під літерою "Ш" площею 172,9 кв м, гараж під літ. "Ю" площею 51,9 кв м, склад під літерою "Я", площею 110,5 кв м, підвал під літерою "Q" площею 99,9 кв м, сума договору 227 638 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1347 від 17.02.2017 - ангар під літерою "Л" площею 679,4 кв м, сума договору 336 155 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1344 від 17.02.2017 - майстерня під літерою "Д-І" площею 359,2 кв м, склад НЗ під літерою "К" площею 81 кв м, акумуляторна під літерами "М-І, м" площею 102,6 кв м, трансформаторна підстанція під літерою "Ф" площею 44,2 кв м, сума договору 332153 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1341 від 17.02.2017 - адміністративно виробничий корпус під літерою "П-II" площею 761,9 кв м, сума договору 471 311 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1338 від 17.02.2017 - ангар під літерою "В-І" площею 691,7 кв м, сума договору 340194 гривень;
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №1335 від 17.02.2017 - мийка пост заміни масел під літерою "Г-II" площею 774,4 кв м, сума договору 403294 гривень.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку реалізації права позивача, який зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про схвалення значного правочину, вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій.
1.3. Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що: у позивача відсутні підстави вимагати здійснення обов`язкового викупу акцій, оскільки рішенням зборів не надавалась згода на вчинення товариством значного правочину відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства", а приймалось рішення щодо наступного схвалення вчиненого правочину; предмет правочину не ділився, оскільки весь цілісний майновий комплекс не відчужився, а за окремими договорами купівлі - продажу було відчужено лише 865/100 його частин; загальна вартість відчуженого майна становила 2 510 044,18 грн (без ПДВ), оскільки не перевищувала 25 % вартості активів акціонерного товариства за даними останньої річної фінансової звітності (10 342 900,00 грн).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 у справі № 925/1224/18 у позові відмовлено повністю з підстав недоведеності порушення прав позивача.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 у справі № 925/1224/18 залишено без змін.
2.3. Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.4. У постанові від 21.08.2019 Верховний Суд зробив такі висновки, що:
1) системний аналіз норм пункту 2 частини 1 статті 68, частини 2 статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить, що подальше схвалення правочину товариством здійснюється у тому самому порядку, що встановлений для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, в тому числі щодо реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій. Інше тлумачення та застосування цих норм призвело б до обходу механізму обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій, спрямованого на захист прав акціонерів, які голосують проти щодо вчинення значного правочину відчуження активів товариства;
2) чинне законодавство прямо передбачає, що акціонер, якому відмовлено в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій, вправі захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом оскарження рішення загальних зборів;
3) наявність у акціонера права на примусовий викуп акцій товариства жодним чином не перешкоджає реалізації його права на оскарження цього рішення.
2.5. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд доручив дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, та встановити: 1) яка ринкова вартість, що є предметом значного правочину (у цьому випадку вартість майна за усіма договорами); 2) яка вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства; 3) чи перевищує ринкова вартість, що є предметом значного правочину 25 відсотків вартості активів товариства. Залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
2.6. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.12.2019 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що:
2.6.1. оскаржуваним рішенням загальних зборів товариства від 21.08.2018 було схвалено вчинення правочинів, які укладені відповідачем з ТОВ "ПМ -Арсенал" протягом 2017 року;
2.6.2. предмет договорів купівлі-продажу було подрібнено для ухилення від необхідності отримання згоди загальних зборів на їх укладення, вказують ті обставини, що об`єкти входять до складу цілісного майнового комплексу АТ "АТП-2361", правочини укладено між одними і тими ж сторонами та протягом короткого періоду часу (17-21 лютого 2017);
2.6.3. загальна вартість ціни продажу всіх частин цілісного майнового комплексу за договорами купівлі-продажу, що затверджені рішенням загальних зборів товариства від 21.08.2018, становить 3 012 053,00 грн із ПДВ;
2.6.4. за даними балансу АТ "АТП-2361" на 31.12.2016 вартість активів відповідача становить 10 342 900,00 грн, з яких 25% складає 2 585 725,00 грн;
2.6.5. сукупна ринкова вартість (з ПДВ) всіх об`єктів, які відчужені за договорами купівлі-продажу частин цілісного майнового комплексу від 17-21 лютого 2017 перевищує 25% вартості активів АТ "АТП-2361" і потребувала прийняття рішення загальних зборів про надання згоди на вчинення такого правочину;
2.6.6. сторони договорів не могли керуватися даними фінансового звіту відповідача за 2016 рік, який було офіційно подано Державній фіскальній службі України лише 28.02.2017. Окрім того, за відчужені об`єкти нерухомості відповідачу з боку ТОВ "ПМ-Арсенал" були сплачені кошти в загальній сумі 3 032 239,48 грн, починаючи з вересня 2016;
2.6.7. позивач є акціонером ЗАТ "АПТ-2361" і володіє 22 729 шт. простих іменних акцій вартістю 227 290,00 грн, що становить 42,3543 % статутного капіталу товариства;
2.6.8. рішення загальних зборів від 21.08.2018 про схвалення правочинів, які були вчинені товариством у 2017 році, дає право позивачу вимагати обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій на підставі статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства";
2.6.9. права позивача порушено через невжиття з боку відповідача передбачених Законом України "Про акціонерні товариства" заходів по обов`язковому викупу акцій;
2.6.10. у частині 2 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом.
2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2019 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
3.1. 06.07.2020 ЗАТ "АТП-2361" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 925/1224/18, в якій просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3.2. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень:
3.3. пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме - неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права, без урахування висновків щодо застосування у подібних правовідносинах:
3.3.1. щодо обрання позивачем способу захисту, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №; 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19);
3.3.2. щодо відсутності порушення корпоративних прав учасника товариства/акціонера вчиненням правочинів без попереднього погодження його загальними зборами товариства, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19);
3.4. неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 4 частини 1 статті 2 та частини 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та відсутність висновку Верховного Суду про застосування цих норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Скаржник вважає, що ринкова вартість майна, що є предметом значного правочину, має визначатися без урахування податку на додану вартість, а 25 відсотків вартості активів - за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, що передувала року, в якому вчинено значний правочин.
3.5. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 925/1224/18 - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
4.3. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.5. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.6. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.7. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
4.8. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.