ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 927/627/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача 1 - Кравець В.О. - адвокат;
відповідача 2 - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Батьківщина" Краснопільського району Сумської області
на рішення Господарського суду Чернігівської області
(суддя - Оленич Т. Г.)
від 21.11.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Алданова С.О., судді - Гаврилюк О.М., Калатай Н.Ф.)
від 17.06.2020
у справі за позовом Фермерського господарства "Батьківщина" Краснопільського району Сумської області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі транспортних засобів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. У липні 2019 року Фермерське господарство "Батьківщина" Краснопільського району Сумської області (надалі - ФГ "Батьківщина", позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.10.2019) до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (надалі - ТОВ "Техноторг", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (надалі - ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина", відповідач 2) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018, укладеного між ТОВ "Техноторг" та ФГ "Батьківщина";
- визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018, складеного між ФГ "Батьківщина" та ТОВ "Техноторг";
- стягнення з ТОВ "Техноторг" на користь ФГ "Батьківщина" 2900000 грн, сплачених за договором №41/23830 від 23.02.2018 та зобов`язання ФГ "Батьківщина" повернути ТОВ "Техноторг" автопоїзд самоскидний у складі автомобіля самоскида АС-1422 та причепа-самоскида ПС-1424, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №5946/2018/1084237 від 30.08.2018, укладеного між ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" та ФГ "Батьківщина";
- визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018, виданого ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина".
1.2. Позивач, звертаючись з позовними вимогами до відповідача 1, на підставі статтті 234 Цивільного кодексу України, частин 1, 3, 5 статті 203 та частини 1 статті 215 цього ж Кодексу, вважає, що:
- укладений між позивачем та ТОВ "Техноторг" (відповідач 1) договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 і складений до нього акт приймання-передачі від 11.07.2018 порушують права позивача й мають бути визнані недійсними, оскільки відповідач 1 умисно ввів його в оману щодо обставин, які вплинули на вчинення правочину. Так, відповідач 1 не був власником ні автомобіля-самоскида АС-1422, ні причепа-самоскида ПС-1424, щодо яких укладено спірний договір, а відтак і не вправі був продавати цей товар, а договір купівлі-продажу не містить ніякої інформації відносно технічних характеристик, строку служби транспортного засобу, відомостей про дії покупця після закінчення такого строку та можливі наслідки в разі невиконання цих дій, а також найменування суб`єкта господарювання, який виконує функції виробника, пов`язані з прийняттям претензій від покупця. Внаслідок умисних обманних і недобросовісних дій відповідача 1 позивачу передано вкрай неякісний автомобіль, який фактично весь час перебуває в ремонті.
1.3. Позовні вимоги до відповідача 2 мотивовані тим, що укладений між позивачем та ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" договір купівлі-продажу транспортного засобу№ 5946/2018/1084237 від 30.08.2018 є фіктивним правочином, оскільки він не має наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. В зв`язку з цим позивач вважає, що договір купівлі-продажу № 5946/2018/1084237 від 30.08.2018 та акт приймання-передачі причепу-самоскиду є недійсними на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.
1.4. ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" у відзиві на позов проти позовних вимог в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу №5946/2018/1084237 від 30.08.2018 та акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №474960 від 17.07.2018 заперечувало, зазначаючи, що спірний договір був направлений на реальне настання юридично значимих дій для обох сторін договору, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі № 927/627/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, у задоволенні позовних вимог ФГ "Батьківщина" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, визнання недійсним акту приймання-передачі від 11.07.2018 за договором купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, стягнення 2900000,00 грн, сплачених за договором купівлі-продажу № 41/23830 від 23.02.2018, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5946/2018/1084237 транспортного засобу від 30.08.2018 та визнання недійсним акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ № 474960 від 17.07.2018, виданого ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" відмовлено повністю.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що:
- позивач не довів не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману;
- дії позивача та відповідача 1 свідчать про те, що вони бажали укласти договір купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018 і їх волевиявлення відповідало внутрішній волі;
- позивач не довів відповідними засобами доказування факт настання для нього несприятливих наслідків через укладення оспорюваного ним договору купівлі-продажу №41/23830 від 23.02.2018;
- відсутні кваліфікуючі ознаки фіктивності договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5946/2018/1084237 від 30.08.2018, оскільки внаслідок укладення цього договору здійснені відповідні дії, направлені на легітимізацію транспортного засобу, належного позивачу, як учаснику дорожнього руху.
2.3. Доводи позивача про відсутність в договорі певних умов, а саме: щодо технічних характеристик, строку служби транспортного засобу, відомостей про дії покупця після закінчення такого строку та можливі наслідки в разі невиконання цих дій, а також найменування суб`єкта господарювання, який виконує функції виробника, судом першої інстанції відхилені, оскільки позивачем не наведено, на підставі якого закону ці умови є істотними.
2.4. Судами відхилені посилання позивача на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 та Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200, оскільки вказані підзаконні акти не пов`язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього.
2.5. Посилання позивача, що його волевиявлення при укладенні договору від 30.08.2018 не відповідало внутрішній волі, Північним апеляційним господарським судом відхилені з огляду на доведення матеріалами справи факту проведення державної реєстрації за ФГ "Батьківщина" транспортного засобу, придбаного згідно договору від 30.08.2018.
2.6. Суд апеляційної інстанції також вказав, що посилання на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 903/439/18 та від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц є недоцільним, оскільки обставини справи, що переглядається та вказаних справ різняться. До того ж, у справі № 903/439/18 судами встановлено, що сторони оспорюваного правочину не вчиняли необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором. Тоді як, у цій справі, вбачається вчинення, зокрема, позивачем дій пов`язаних з реєстрацією за ним транспортних засобів та отримання відповідних свідоцтв.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
3.1. 25.07.2020 ФГ "Батьківщина" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 927/627/19, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнання договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі недійсними і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
3.2. Заявник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:
1) незастосування судами попередніх інстанцій норм Порядку державної реєстрації (перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1998 № 1388 та Порядку здійснення роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200, які підлягали застосуванню, та неврахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 145/145/17, від 04.09.2019 у справі № 760/10691/18, від 30.10.2019 у справі № 683/2694-16ц; а також висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 642/4737/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, від 07.04. 2020 у справі № 750/37/19, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
2) необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання позивача про витребування і дослідження доказів, які мають важливе значення для правильного вирішення справи (договору купівлі-продажу від 27.06.2018 між ТОВ "Київський республіканський автоцентр" та відповідачем 2, вантажно-митної декларації від 11.05.2018 UA 100050/2018/282856; сертифікату відповідності; акту огляду нереалізованого транспортного засобу від 27.06.2018 № 166/18600089 та дилерського договору від 16.01.2017 між імпортером СП "ТД МАЗ Україна" та ТОВ "Київський республіканський автоцентр");
- недослідження судом інших доказів у справі з точки зору відповідності спеціальним нормам зазначених Порядку № 1200 та Порядку № 1388;
- встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме - акту приймання-передачі транспортного засобу від 05.07.2018 (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. ТОВ "Техноторг" та ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" подали відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 927/627/19 - без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.4. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.5. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.6. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
4.7. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
4.8. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
4.9. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.